
"Дегенераторна окупація. Коли у Києві побили дітей, постав Майдан. Коли потрібні були гроші, шини, провізія, теплий одяг, люди вишиковувалися у чергу, щоби все те здати. Коли режим застосував зброю, його повалили. Коли розпочалася агресія й виявилося, що армії фактично не існує, тисячі добровольців ринулися на фронт", - написав Павло Полянський на своїй сторінці у "Фейсбук", передають Патріоти України.
Коли забракло зброї, обмундирування, військового обладнання і харчів, волонтери, звичайні люди, власним коштом і силами негайно все це забезпечили. Це - нова, громадянсько-волонтерська, Україна. Коли знеструмився Крим, то все, на що виявилися здатними "кримнашівці" й пересічні обивателі, це тупо вилупитись на згаслу лампочку й заклинати її засвітитися.
Жоден жлоб, просидівши кілька діб у темряві, не відірвав дупи від стільця, не заліз до себе в кишеню, не створив волонтерської групи, взагалі пальцем не поворухнув, щоб світло з'явилося. Максимум - по-холуйськи, "прі всьом етом - спісіба Расіі за асвабаждєніє" поскиглити біля під'їзду ЖЕКУ.
Ні волонтерів, ні добровольців, ні пожертв! Безмайданна совковість. "Де генератори?!!". Запитайте в окупантів. Також запитайте про генератори у дегенератів, які блокували українські війська, раділи окупації й продовжують співати осанну плюгавому карлику. Собі також корисно поставити ряд запитань. Й не лише про світло, але й про світле майбутнє. Крим - це Україна. З любов'ю до кримчан.
Багато людей полюбляють подорожувати, але шукають незрівняну архітектуру та красиві краєвиди поза межами України. Та в нашій державі є багато міст, які наповнені насиченою історією та чудовими пам'ятками. . Одним з таких населених пунктів є справжнє м...
Культ воїна-християнина на Русі став дороговказом ще за найближчих нащадків Володимира Хрестителя. Православне свято 26 жовтня за новим церковним календарем (8 листопада за старим) - день пам'яті священномученика Димитрія Солунського, послідовника апос...