Приборкання України - це справа виживання режиму Путіна. Нас чекає важкий рік, Москва піде ва-банк, - політолог

У разі надання Українській православній церкві автокефалії РПЦ може розірвати спілкування з Константинополем. По-перше, Росія зараз сконцентрувалася на тому, щоб з використанням усіх інструментів домогтися не просто повернення України до попереднього стану, як було до Януковича, а повної капітуляції України, повного підпорядкування її Москві. І церковне питання - це одна зі складових цієї стратегії і тактики. Про це пише аналітик, публіцист, політолог Сергій Грабовський, передають Патріоти України, продовжуючи:

На це все далеко не завжди зважають і це далеко не завжди розуміють українські політики і прості громадяни, але нас чекає рік абсолютно безумного тиску і дуже небезпечних подій. І Москва буде йти ва-банк у відносинах і з Заходом, мається на увазі політичним, і з Константинополем, і з іншими православними церквами, власне кажучи, з усім.

Приборкання України - це справа виживання режиму Путіна, "русского мира" і відповідно цієї новітньої російської імперії, яка, перепрошую за банальність, претендує на роль одного зі світових лідерів, не маючи за собою реальної економічної потуги, не маючи за собою відповідної кількості і якості населення. Без України, а це означає і без українських вірян, які роблять російську церкву такою чисельною і потужною, першою у світі за чисельністю, реалізація всіх цих планів неможлива.

А надання відповідного Томосу Константинополем Українській православній автокефальній церкві руйнує надзвичайно важливу складову цих планів - це удар під дих. І тому вони готові навіть на розрив зі світовим православ’ям.

Де їх підтримають? Скажімо, сербська церква підтримає, можливо ще якісь церкви.

Все одно, єдність світового православ’я ефемерна. Якщо відбудеться цей розрив, то це буде тільки одна зі складових протистояння російській агресії. Бо церква в Росії - це чисто державний інструмент, інструмент державно-агресивної політики. Нагадаю, що нинішній московський патріархат створений Сталіним під час Другої світової війни. Це не є власне російська православна церква, як щось автономне, незалежне і органічне. Це інструмент Кремля був і залишається.

Так що руйнація єдності світового православ’я може бути цілком реальною перспективою. І тут остерігатися треба не цього розриву, а тих специфічних засобів впливу з боку Москви, які можуть бути вчинені проти предстоятеля Константинопольського патріархату і інших церковних ієрархій, які не схиляють голову перед Москвою. А те, що Москва не зупиниться при потребі перед найбільш крайніми засобами - це історія за останні століття діяльності Кремля, Луб’янки і всього іншого.