За "диявільське знаряддя" у Москві навіть царя вбили: Історія виделки

Патріоти України з посиланням на Нескучные новости розповідають, що найстаріша виделка в світі знайдена в Італії, їй понад 2500 років. Використання її за столом ввела в моду у 1072 році в Візантії в місті Константинополі візантійська принцеса Марія Іверська. Вона була виготовлена з золота, а ручка її була прикрашена інкрустацією зі слонової кістки. Вважаючи принизливим їсти руками, вона сама її придумала. Робилася виделка в той час з двома прямими зубцями, за допомогою яких можна було тільки нанизувати, а не зачерпувати їжу. Та вилка, яку ми знаємо зараз за формами, увійшла у вжиток у XVI столітті.

В епоху Відродження виделки були предметом розкоші, і тому їх художньо обробляли. Руків’я виделок і ножів виготовляли зі срібла, золота, слонової кістки, дерева і прикрашали різними фігурками, голівками, орнаментами. Спочатку шляхта мала виключно двозубі вилки, тризуби з'явилися лише в середині XVI століття.

Католицька церква називала виделку "зайвою розкішшю". Використання її при дворах монархів розглядалося як безбожництво і зв'язок з дияволом.

До Росії виделка була завезена з Польщі в 1606 році Лжедмитрієм I в багажі Марини Мнішек. Це викликало вибух обурення боярства і духівництва, послужило одним із приводів до підготовки змови й народного повстання проти Лжедмитрія. Раз цар з царицею їдять не руками, значить, вони не росіяни й не монархи, а породження диявола.

Сьогодні при виробництві столових приладів основним матеріалом є сталь 18/10. Це найбільш міцний і довговічний матеріал, який використовується навіть в медицині. Хороші ложки й виделки повинні мати товщину не менше 2.5 мм (вимірюється на кінці ручки). Не повинно бути ніяких гострих кутів, наприклад, між зубчиками вилок. Все має бути гладким і плавним. Крім того, дорогу вилку можна відразу ж розпізнати за спеціальними виїмками біля основи зубів, для того щоб їжа легше вимивалася.