За нього будуть боротися до останнього: Журналіст пояснив, чому Рада не відправить у відставу Шокіна

Глава ГПУ Віктор Шокін, який раніше подав заяву про відставку і відправився у відпустку, знову приступив до виконання своїх службових обов'язків. Судячи з усього, звернення президента Петра Порошенка до прем'єра та генпрокурора із закликом покинути свої посади, було розіграно лише для зовнішнього світу. Про це в своєму блозі на сайті Новое время пише політолог Петро Олещук, інформують Патріоти України.

Шокін - найзручніша людина для президента. За нього боротимуться до останнього. Я б не виключав варіанту, що він залишиться на своїй посаді і далі.

Час, що минув з моменту подачі Шокіним заяви про відставку, напевно, було використано для того, щоб переконати західних партнерів у тому, що чинному генпрокурору альтернативи немає, а також трохи дискредитувати Давида Сакварелідзе, який також працює в прокуратурі, однак входить в команду губернатора Одеської області Міхеїла Саакашвілі.

Порошенко під тиском Заходу, ймовірно, погодився приєднати команду Саакашвілі до своєї, демонструючи таким чином готовність до реформ і змін. Проте, його особисті інтереси та інтереси його оточення нікуди не зникли.

Очевидно, глава держави спирається на команду з перевірених і відданих йому людей: Кононенка, Гройсмана, Шокіна тощо. Лава запасних невелика: одні й ті ж при необхідності переходять з однієї позиції на іншу. Тому розв'язку ситуації з генпрокурором постараються максимально затягнути.

Як відомо, депутати не розглядали поданої ним заяви про відставку генпрокурора аж до вчорашнього дня, коли стало відомо, що профільний парламентський комітет все-таки рекомендував Раді звільнити чинного генпрокурора. При необхідності парламент працює швидко і чітко, але в питанні відставки Шокіна відбувається очевидне затягування часу. Логіка проста, як у притчі Ходжі Насреддіна: "За двадцять років хтось із нас трьох обов'язково помре - або емір, або ішак, або я".

Час будуть тягнути, поки не вдасться знайти можливість залишити Шокіна на своїй посаді чи відшукати йому оптимальну заміну - людину, не менше віддану президенту.

Як би не складалися обставини, Генеральну прокуратуру Порошенко нікому не віддасть. Єдиний фактор, що змушує його грати у всі ці ігри, - неоднозначна ситуація з західними партнерами, які вимагають відставки Шокіна і серйозних реформ в Генпрокуратурі.

Оскільки від них багато що залежить, в тому числі фінансова підтримка, президент змушений прислухатися, шукати оптимальний для себе вихід. З одного боку, він намагається зберегти підтримку США, а з іншого - зберегти вплив на Генпрокуратуру. По суті, на цьому грунті і виникли нинішні перипетії.

Генпрокуратура - один з основних механізмів влади президента, хоч це і суперечить Конституції. Саме контроль над одним із силових відомств дає президенту реальний важіль влади. Такий стан речей склався не вчора. Всі президенти використовували Генпрокуратуру як інструмент персональної влади.

Як убезпечити Генпрокуратуру від перетворення на інструмент влади президента? Теоретично в парламентсько-президентській республіці президент повинен бути поза політичним процесом, гарантуючи виконання Конституції, в тому числі незалежність Генпрокуратури.

Але, по факту, ми маємо протилежну ситуацію: президент не знаходиться поза рамками політичного процесу, навпаки, є одним з основних політичних гравців. Його контроль над Генпрокуратурою в даній ситуації є досить небезпечним. Поки це не буде виведено з його компетенції, говорити про якісь реформи в даному відомстві не доводиться.