За такі маніпуляції цим панам самим посьорбати б баланди: "Троянський кінь" Гризлова, або огидна спекуляція українськими військовополоненими, - Денисенко

"Борис Гризлов заявив, що обмін полонених в форматі “всіх на всіх” можливий лише після закону про широку амністію. Варто зразу зазначити, що цій заяві передувала велика артпідготовка. Так, приблизно місяць тому з’явилися перші заяви про те, що із 139 заручників приблизно сто вже давно загинули. На жаль, чи на щастя, але ця тема не набула глобального розголосу і не стала основною темою в ЗМІ", - написав нардеп Вадим Денисенко на своїй сторінці у "Фейсбуці", передають Патріоти України.

Тепер вона піднята на більш високий рівень і росіяни вже прямим текстом говорять про те, що вони вимагають амністію для бойовиків. Чи потрібен росіянам такий закон? Звичайно ж ні. Їм потрібна буча в українському суспільстві, яку почнуть качати представники парламентських фракцій. І головний посил тут теж не складно прорахувати: злочинна влада вже домовилася з Путіним.

Що потрібно знати?

На жаль, ми повинні чітко усвідомити – росіяни брешуть. Після закону про амністію знайдеться чергова перешкода для обміну всіх на всіх. І тут криється найгірша моральна проблема: росіяни прекрасно розуміють, що ми є заручниками моральних принципів і відкритості суспільства. Приймати такий закон, який влаштує росіян неможливо. Не приймати – опинитися в ситуації, коли купа людей почне кричати про те, що влада здала своїх. І ця тема, розрахована на місяці криків про зраду.

Що потрібно зробити?

1. Нам потрібно почати вимагати (дуже голосно) про допуск ОБСЄ та “Червоного хреста” до наших полонених. Ми маємо зрозуміти, скільки насправді наших хлопців є в живих.

2. Потрібно розпочати велику акцію по всьому світу “росіяни тримають заручників”. Потрібно робити фільми і сюжети з людьми, які розкажуть, про катування в підвалах.

3. Потрібно приймати такий закон, який влаштує українське суспільство, а не бойовиків. Це, крім всього іншого, зніме ряд питань з так званого “особливого статусу Донбасу” в новій Конституції.

Про політичну відповідальність

Мені б дуже хотілося, щоб політичну відповідальність розподілили між собою всі головні гравці, але на це не вистачить духу ні в кого. Моральна дилема тут справді страшна – або ми, де-факто, говоримо про те, що ми не даємо амністію всім бойовикам і передрікаємо на смерть сотні наших бійців в тюрмах Донецька, або ми даємо амністію всім і викликаємо дике роздратування суспільства.

Чи наважаться наші політики першого ешелону на те, щоб консолідовано мовчати і робити те що треба? Безумовно, ні. Вони випустять політиків і “правдолюбів” другого ешелону, які вже від сьогодні почнуть кидатися фекаліями і кричатимуть про зраду. Хоча в цьому питанні варто було б якраз промовчати.

При чому це стосується не лише політиків, але й активних борців проти всього у ФБ. Принцип “Не читал, но осуждаю” в цьому конкретному випадку має аж занадто кровожерливий підтекст. Перш ніж говорити про амністію, варто було б побачити закон, який пропонуватиме влада. Жодна інша політсила не наважиться навіть подумати про написання такого закону.