"Газпром" загнали в кут: Мільярдні проекти на межі провалу

Російський газовий монополіст "Газпром" програє в Європі - реалізація проектів "Турецький потік-2" і "Північний потік-2" під питанням через ускладнення відносин з Туреччиною і претензій Єврокомісії. А масштабний контракт з Китаєм на $ 400 млрд може скоротитися в 4 рази і навіть виявитися збитковим через обвал нафтових цін, до яких прив'язана ціна газу. Про це пише Газета.ru, інформують Патріоти України.

За десять місяців 2015 року експорт російського газу до Європи (основний ринок "Газпрому") виріс на 11% і склав 118 млрд кубометрів, свідчать дані Федеральної митної служби РФ. Середня експортна ціна в січні-жовтні склала $ 233,9 за 1 тис. кубометрів. Для порівняння, в аналогічний період минулого року середня ціна була $ 323 за 1 тис. кубів.

За прогнозами голови East European Gas Analysis Михайла Корчемкіна, в цілому в 2015 році експорт до Європи складе близько 155 млрд кубометрів (мова йде про країни ЄС та Туреччину), що приблизно на 10 млрд кубів більше від результатів попереднього року.

"Але зростання забезпечено заниженою базою - в кінці минулого року "Газпром" скоротив обсяги експорту в Європу в надії припинити реверсні поставки з ЄС в Україну", - уточнює експерт.

Сам "Газпром", правда, тоді заявив, що скорочення постачань не було - компанія лише відмовилася надати контрагентам додаткові обсяги.

Газова монополія не розкриває обсяги постачань, проте за даними Фонду національної енергетичної безпеки, основним споживачем російського газу в Євросоюзі в 2015 році була Німеччина. За дев'ять місяців вона закупила 32,4 млрд кубометрів газу.

На другому місці Італія з 19 млрд кубів. З дрібніших споживачів лідирують Великобританія і Франція - 8,52 млрд кубометрів і 6,8 млрд кубометрів відповідно. Решта країн ЄС закуповували від 0,5 млрд кубів (Данія) до 3,2 млрд кубометрів (Австрія).

Туреччина, яка не входить до Євросоюзу, є другим за величиною контрагентом "Газпрому". За оцінками експертів газового ринку, за дев'ять місяців вона закупила більше 21 млрд кубометрів. Але якраз з Туреччиною у "Газпрому" виникли найсерйозніші проблеми.

Росія забезпечує близько 60% споживання газу Туреччини. Однак після інциденту зі збитим російським літаком російсько-турецькі відносини загострилися, і турки почали говорити про відмову від газових постачань з Росії.

Туреччина вже домовилася з Азербайджаном про прискорення реалізації проекту трубопроводу, по якому буде надходити газ з азербайджанського родовища "Шах-Деніз". Також турки ведуть переговори з Катаром про постачання зрідженого природного газу.

Ізраїль заявив про те, що розглядає можливість поставок газу в Туреччину зі своїх родовищ "Тамар" і "Левіафан". Навіть Іракський Курдистан заявив, що готовий постачати до 10 млрд кубів на рік.

Втім, раніше експерти ринку відзначали, що у Туреччини просто немає інфраструктури для заміни російського газу. З Росії газ надходить по трубопроводу "Блакитний потік", а також транзитом через Україну.

Передбачалося, що після 2019 року, коли закінчиться термін російсько-українського транзитного договору, Росія не буде його відновлювати, а 14 млрд кубометрів, які Туреччина отримує через Україну, будуть поставлятися новою трубою, що отримала назву "Турецький потік".

Газопровід повинен був пройти через Чорне море до Туреччини, а далі через турецьку територію до кордону з Грецією, де передбачалося зробити газовий хаб, звідки би вже російський газ розподілявся європейським споживачам.

"Турецький потік" - альтернатива "Південному потоку", від якого Росія була змушена відмовитися через претензії Єврокомісії. Потужність альтернативного газопроводу повинна була скласти 63 млрд кубометрів на рік, аналогічно Південному потоку.

Проте Росія і Туреччина не змогли виробити єдиної думки з приводу потужності. Турки заявляли, що їм достатньо і однієї нитки, якраз, щоб отримувати ті самі 14 млрд кубів, які б припали після припинення українського транзиту.

Але у зв'язку із загостренням відносин з Туреччиною, проект "Турецький потік" взагалі опинився під загрозою зриву, переговори щодо нього припинені. При цьому, за оцінками Михайла Корчемкіна, Росія вже вклала в нього близько $ 15-18 млрд.

Газопроводи - хворе місце Росії в цілому і "Газпрому" зокрема. Крім "Турецького потоку" монополія ініціювала "Північний потік-2" - паралель вже діючого "Північному потоку" . ПП-2- це дві гілки загальною потужністю 55 млрд кубометрів, як і у ПП-1. Труба повинна бути прокладена по дну Балтійського моря до узбережжя Німеччини.

Акціонерну угоду щодо ПП-2 було підписано 4 вересня, в проекті взяли участь німецькі E.On і BASF, австрійська OMV, британо-нідерландська Royal Dutch Shell і французька ENGIE (колишня Gaz de France).

Для реалізації проекту буде створена спільна проектна компанія New European Pipeline AG, де "Газпрому" належатиме контрольний пакет (51%). Решта акціонерів, крім французів, отримають по 10%, ENGIE - 9%.

Однак і цей проект зустрівся з перешкодами. Україна і низка країн ЄС виступили проти другого "Північного потоку". І якщо позиція України та Словаччини зрозуміла, то Польща і країни Балтії економічно нічого не втратять. Однак поляки і прибалти вимагають у Єврокомісії заборонити реалізацію проекту, оскільки він, на їхню думку, порушує законодавство Євросоюзу.

Йдеться, зокрема, йде про так званий Третій енергетичний пакет ЄС, який забороняє одній і тій же компанії займатися поставками газу і його транспортуванням. Саме через Третій енергопакет Росія була змушена відмовитися від "Південного потоку". Втім, що стосується ПП-2, то акціонери проекту вже заявляли. що він буде реалізований в повній відповідності з нормами ТЕП.

"Ні" Турецького ", ні другого" Північного потоку "не буде, - упевнений Корчемкін. - Турецького - через стосунки з турками, а ПП-2 Брюссель або заборонить відразу, або затягне видачу дозволу на будівництво труб в Німеччині. Залякування імпортерів російського газу - це сильний аргумент на користь перемикання на газ з інших джерел".

Член експертної ради Союзу нафтогазопромисловців Росії Ельдар Касаєв нагадує, що "Газпром", як і колись, покриває близько третини газових потреб Європи, а й паралельно - націлився на Азію, насамперед на Китай. "За прогнозами, до 2030 року потреба Китаю в газі зросте, а споживання вугілля понизиться", - говорить експерт.

Поки Росія поставляє на азіатські ринки тільки скраплений газ з проекту "Сахалін-2", щоправда, майже 90% від цих обсягів (10 млн тонн) поставляється в Японію. Але в Азії саме Китай найбільше зацікавлений в постачаннях газу, у тому числі - російського.

У Китай Росія має намір постачати газ двома трубами - "Сила Сибіру" і "Алтай" ("Сила Сибіру-2"), потужність яких складе 38 млрд кубометрів на рік і 30 млрд кубів відповідно. За першим проектом вже укладено контракт на $ 400 млрд, що припускає постачання протягом 30 років. Запуск труби планується наприкінці 2017 - початку 2018 року.

Китай знизив прогнози темпів зростання своєї економіки, що відіб'ється на паливному балансі країни. А для Росії при нинішніх цінах на нафту поставки газу в Китай будуть збитковими.

Масштабні проекти газопроводів в Китай можуть виявитися вкрай невигідні Росії, так як для їх реалізації потрібно вкласти понад $ 80 млрд, і велика ймовірність, що ці кошти не окупляться. Це пов'язано як з протяжністю газопроводів, так і з ресурсною базою, яка також може виявитися недостатньою, але головне - з остаточною ціною на газ для китайських споживачів.