Бити окупантів завдяки космічній компоненті: КБ "Південне" готує для ЗСУ три різноорбітальні супутники

Сьогодні фінансування космічної галузі в Україні дуже кульгає. Не мати свого військового супутника в час війни – щонайменше соромно. Ще 60 років тому Україна доклала чимало зусиль, аби вивести свій перший супутник на орбіту. Про це йдеться в сюжеті проекту військових журналістських розслідувань «Стежками війни» на телеканалі ZIK, передають Патріоти України.

Знімальна група телеканалу відвідала перший український космічний форум. Сюди з’їжджаються науковці космічної галузі з усієї України та, навіть, з-за кордону. Варто подивитись, що тут представляють на виставці, а також чи ці експонати можуть бути корисні для української оборонки.

На форум розробники привезли окремі вузли і деталі, а також макети космічних апаратів. Конструкторське бюро «Південне» у Дніпрі – одне з найпотужніших підприємств космічної галузі України. Нещодавно тут добудували новітній цех зі збирання супутників.

Для військових потреб використовують супутники кількох типів. Ми ж поговоримо про два з них – супутники оптичної розвідки та телекомунікаційні супутники-ретранслятори.

Перший з супутників забезпечує дистанційне зондування землі. Натомість супутники-ретранслятори – це, зокрема, супутники військового зв’язку. Їх виводять на значно вищу геостаціонарну орбіту. Там їхня швидкість така ж, як у Землі навколо своєї осі. Відтак вони зависають над однією точкою.

І це в роки, коли триває війна й за допомогою оптичної розвідки Україна могла би контролювати переміщення сил ворога. І такі космічні напрацювання є. Лінзи, які наша армія зможе використовувати для своїх потреб, роблять на заводі «Арсенал».

Супутник «СІЧ-3-0», тобто оптичний, буде мати ще більш досконалі прилади високої і надвисокої роздільної здатності у різних діапазонах від півметра до одного-півтора метра, – запевнив помічник директор ДП «Арсенал» Олександр Клочко.

Але це не раніше 2020 року. А поки що українська армія отримує космічні фотознімки Донбасу із супутників країн-партнерів, зокрема, США. При цьому, для Єгипту ще у 2007 році Україна виготовила супутник дистанційного зондування землі «Єгипет-Сат».

Супутники військового зв’язку

Наступний тип – супутники-ретранслятори для військового зв’язку. Про них розповів офіцер військ зв’язку Андрій Ходаківський.

У 2007 році російська армія перейшла на нову систему супутникового зв’язку. Після цього Збройні сили України почали виводити з експлуатації громіздкі станції Р-440. Коли почалась війна, українські військові були без супутникового зв’язку.

Це була система «Тувей»: супутник – французький, наземний сегмент керування – італійський. Приймають сигнал із орбіти військові на переносний апарат. Передають дані теж із нього. Схожі системи є і цивільні. Головна відмінність військової системи супутникового зв’язку – зашифровані дані.

Із 2017 року в Генштабі почали розгортати власну систему супутникового зв’язку. Поки що тільки наземну частину, тобто систему управління.