Військові навчання "Захід-2017": Які проблеми оголилися у стосунках РФ та Білорусі, - The National Interest

Аналітики і командування збройних сил висловлюють побоювання, що Росія скористається військовими навчаннями "Захід-2017" в Білорусії як димовою завісою для того, щоб розмістити і залишити в цій країні живу силу і техніку, і що це елемент спланованої військової ескалації у відносинах із Заходом. Про це йдеться у статті на сайті The National Interest, яку переклав для UaInfo Андрій Сабадир, передають Патріоти України.

Білорусь, невелика пострадянська держава, що намагається зберегти свою гідність, опинившись затиснутою між НАТО і Росією, має тривалі відносини з Москвою. Ключі для розшифровки російської стратегії в Білорусі можна знайти в тонких, але численних зв'язках, сформованих спільною історією, характером білорусько-російських відносин і національних пріоритетів Білорусі.

Поглиблений аналіз динаміки відносин між Білоруссю і Росією і стратегічні пріоритети Білорусі дають підстави припустити, що Росія, можливо, вийде за параметри даних навчань, але ймовірність невелика. Кремль мало що отримав би від використання цих навчань як привід для розміщення свого військового контингенту в Білорусі.

"Захід", який проводиться кожні чотири роки, входить в число декількох регулярних рутинних навчань. У 1999 році Росія почала проводити великі щорічні військові навчання, які переміщаються по російських географічних регіонах на основі чотирьох точок компаса. У той час як "Захід" - найбільші військові ігри, заплановані на цей рік, це тільки один епізод з декількох військових ігор, проведених Москвою спільно з Мінськом.

Білорусь, як і раніше, вважає Росію головним стратегічним військовим партнером, і ймовірно це не зміниться в майбутньому. Тісні двосторонні зв'язки знижують необхідність того, щоб Росія застосовувала силу для розміщення в Білорусії свого військового контингенту. Білорусь має давню історію військового співробітництва з Росією.

У радянський період в Білорусі знаходилося безліч військових об'єктів, серед них - радар раннього попередження, налаштований на Західну Європу, і передавач телекомунікації з ВМС. Після розпаду СРСР Росія і Білорусь прийшли до джентльменської угоди: Білорусь збереже ці об'єкти на своїй території і буде забезпечувати взаємну оборону в разі конфліктів, якщо Росія підтримає Білорусь, поставляючи їй енергоносії зі знижкою і надаючи кредити.

Хоча іноді трапляються сварки (так, Лукашенко відмовився розмістити у себе російську авіабазу), домовленість в цілому зберігається донині. Свіже свідоцтво стабільних відносин: недавно виданий Росією Білорусі кредит в розмірі 700 мільйонів доларів США.

Білорусь також прагнула до збільшення економічних зв'язків з Росією і досягла тісних торговельних відносин з Москвою. Росія є основним торговим партнером Білорусі, на її частку припало більше 45 відсотків експорту в першій половині 2017 року і майже 60 відсотків імпорту. Іноді Росія використовує економічні зв'язки як важіль (наприклад, заблокувавши імпорт молока в 2009 році під час суперечок про ціни на енергоносії і постачання на наступне десятиліття), але Білорусь не намагається послабити або розірвати економічну залежність. Приклад: Білорусь будує атомну електростанцію спільно з російською державною корпорацією з атомної енергії "Росатом".

Дві країни підтримують також тісні культурні та соціальні контакти. Більшість білорусів в побуті розмовляють російською, хоча в Білорусі є своя національна мова. На думку білоруських аналітиків, багато білорусів похилого віку відчувають ностальгію за відчуттям безпеки і передбачуваності, які мали місце за часів радянської епохи і як і раніше більш тісно пов'язані з Росією, ніж з самостійною білоруською нацією. Між Росією і Білоруссю встановлено вільне пересування, а Москва розглядає маршрути в Білорусь як внутрішній транзит.

І все ж Лукашенко намагається зберегти тонкий баланс між тісною співпрацею з Росією і турботою про суверенітет Білорусі. Ця політика призводить до того, що розкол між двома країнами шириться. Лукашенко роками практикує багатовекторний підхід, намагаючись налагодити відносини з іншими країнами, крім Росії. Вторгнення Кремля в Крим в 2014 році і військові дії в Східній Україні стали причиною напруженості в білорусько-російських відносинах. Те, що Росія не поділилася з Мінськом своїми планами перед вторгненням в Україну - слов'янську країну, сусідку Білорусі з півдня, - змушує Мінськ побоюватися, що Білорусь може стати наступною.

У 2005 році Білорусь і Китай почали спільну роботу з розробки багаторазової ракетної системи. Країни також розробили програму обміну для навчання військових офіцерів і погодили проведення кількох щорічних військових навчань.

Білорусь активно розвиває схожі відносини у військовій сфері з найближчими сусідами і західними країнами, в тому числі зі США. Уряд вважає пріоритетним військове партнерство з Великобританією, Німеччиною, Італією та країнами Прибалтики. Безпрецедентний крок Білорусі по залученню спостерігачів від кількох міжнародних організацій на "Захід-2017", можливо, утримає Росію від спроб залишити в Білорусі техніку або війська.

На додаток до диверсифікації відносин у військовій області Мінськ обережно робить наголос на відмінних рисах Білорусі, щоб зміцнити свою національну ідентичність в піку твердженням Кремля, що Білорусь належить до "русского мира". У Білорусі посилюється акцент на використанні білоруської мови як власної національної, але без радикалізму, щоб не викликати опір старших поколінь або гнів Росії.

Також приділяється більше уваги збільшенню популярності традиційного білоруського одягу. Ці кроки з часом дозволять знизити вразливість Білорусі перед непропорційним впливом Росії, допомагаючи білорусам зміцнитися в свідомості, що вони живуть в суверенній країні і її незалежність варто захищати.

Західним країнам слід пильно стежити за ходом навчань, щоб з'ясувати, наскільки добре інтегровані війська Росії і Білорусі. Світу не варто забувати, що між Росією і Білоруссю зберігаються тісні відносини, незважаючи на періодичні сварки. Навіть якщо Росія виведе з Білорусі всі військові сили після "Заходу", Мінськ як і раніше буде вважати Росію своїм основним партнером. Будь-які зміни в їх відносинах, швидше за все, будуть проявлятися поступово з плином часу.