Фатальну рану отримав під час порятунку поранених: На операційному столі помер герой 72-ої гвардійської бригади - батько п'ятьох дітей (відео)

29 вересня під час операції помер український воїн 8-ої механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72-ої гвардійської окремої механізованої бригади Олександр Бачинський, поранений у 2014 році в Зеленопіллі під час вивезення поранених воїнів. Про це на своїй сторінці у Фейсбуці написав волонтер Володимир Степанець, передають Патріоти України.

"Буває так, що ти обіймеш друга сьогодні, а наступного дня… тобі по телефону скажуть, що він загинув… Але буває й так, що боєць отримує поранення у бою, а потім… більше двох років двобою зі смертю за право жити, ходити, обіймати своїх дітей, та раптом… його серце вже не б'ється… А вдома залишаються батьки, дружина, та п'ятеро діточок…Коли потрапляєш у наше українське село, дуже швидко розумієш, що в людях навколо є те, що ніколи й нікому не дасть їх зламати… Він був саме такий… І залишився… Наймолодший син із чотирьох дітей у сільській родині. Народився 18.09.1979 у селі Красилівка, що в Ставищанському районі Київщини.

У березні 2014-го, коли війна здавалась такою нереальною та тільки ймовірною, його, 35-річного батька 5-х дітей, призвали до лав збройних сил України. Колись він відслужив "срочку", повернувся та оженився. Спочатку з дружиною Наталкою жив у селі Гейсиха, звідки з родиною в 2011-му переїхали знов до рідної Красилівки. Коли його мобілізували, він міг відмовитись. Він міг звільнитись і потім, коли їх повезли на полігон. Він цього не зробив… Він пішов боронити батьківщину! Його звуть Бачинський Олександр Сергійович… Сашко… Рядовий. Механік. Боєць 8-ої механізованої роти 3-го механізованого батальйону 72-ої гвардійської окремої механізованої бригади. Позивний "Печкін". Він був у першій хвилі. Він був у перших рядах наших захисників у цій війні", - розповів він.

"Як кажуть його друзі та командири - Сашко мав спокійну та врівноважену вдачу, завжди на перше прохання приходив на допомогу. Не відмовився і тоді, коли потрібно було стати на захист України від російської загрози на сході. Хоча сам він батько п'ятьох діточок і добре розумів, як їм важко без нього… і як болить материнське та батьківське серце… і як хвилюється та чекає дружина…

11 липня 2014року в Зеленопіллі, що в Донецькій області, під час вивезення поранених бійців Олександр потрапив під обстріл із "Градів". Він отримав тяжке осколкове поранення в область шиї та через ліву ключицю в спину. Осколок пошкодив ліву легеню та нирки, зруйнував хребет і спинний мозок…

А далі - часткове паралізування тіла… Він не міг ходити… навіть говорити… шпиталь, цивільні та військові лікарі та лікарні, важкі операції, реабілітації… Бажання стати на ноги, знов ходити… Люди постійно надавали безкорисну волонтерську допомогу в лікуванні й допомагали родині Сашка. Головний хірург Військово-медичного клінічного центру Південного регіону називав Сашка дуже мужньою людиною. І не тільки він… У середині січня 2015 року, згідно з Указом Президента, Бачинський Олександр Сергійович був нагороджений орденом "За мужність ІІІ-го ступеня", - додав волонтер.

"Але важке поранення не піддавалося. Постійний нагляд лікарів… безліч операцій… Під час останньої, 29 вересня 2016 року, серце Сашка не витримало в цьому двобої життя і смерті… Він помер…30 вересня 2016 року Сашка поховали на його батьківщині, на цвинтарі села Красилівка Ставищанського району Київської області. Серед тих, хто прийшов із ним проститись, були його бойові побратими та командири.

У скорботі залишилась родина… Батько - Сергій Михайлович і мати - Неоніла Іванівна… Дружина Наталія, діти… 9-річний Андрій, 18-річна Вероніка, 8-річна Тетянка, 5-річна Анжела та 4-річна Лілія…Чимало хто з вас може уявити собі, що таке для родини втратити сина і чоловіка… Тим більш, що таке втратити батька п'ятьох дітей… Де меншій дівчинці лише 4 роки…Сашко був серед тих, хто першим захистив нас там! Він був і серед перших тяжко поранених наших бійців.

Він не здавався ні на фронті, ні на лікарняному ліжку! Я знаю точно, що його родині потрібна наша допомога... Я знаю точно, що ми з вами її маємо надати! Я, Володимир Степанець (позивний Санта-Клаус) особисто вас прошу... Дуже прошу вас всіх надати посильну допомогу родині нашого захисника. Також дякую вам за репост і передрук у ЗМІ! На особисті запити готовий надати номер телефону матері Сашка. Публічно викладати номер не став, бо деякі покидьки все ж чатують на таку інформацію, потім роблять різні гнусні справи…", - резюмував Степанець.

Номер картки Приватбанку матері Сашка

4149 4978 5111 3672 - Неоніла Іванівна Бачинська

"На завершення наведу слова поетеси з рідного села Саші, Ольги Яківни Пустовгор:

В пам'ять Сашкові Бачинському

Вже помер із Красилівки Саша,
Вже душа його в Рай відійшла,
Вже розбилась страждань його чаша,
Життя в нього війна відняла.

В чотирнадцятім став він до бою.
За Вітчизну пішов воювать
З терористів проклятих ордою,
Україну щоб їм не віддать.

Йому орден "За мужність" вручили,
Бо Герой -наш Бачинський земляк.
У бою вороги не убили,
Залишився ще жити солдат.

Та солдата поранило сильно,
Довго він у шпиталі лежав.
Він хотів, щоб жили ми всі вільно,
"Жити!" в серці він мрію плекав.

Мріяв Саша піднятись на ноги
І пожити для діток своїх,
Та забрав його Бог у дорогу,
Де багато солдатів таких.

Тих солдатів, що вже не вернути
У свій дім, у родину свою.
Їх ніколи не можна забути,
Бо загинули в лютім бою.

Спіть солдати у вічнім мовчанні,
Брата Сашу до себе прийміть.
Що до Бога пішов так зарання,
Його, діти і рідні, простіть.

Вся родина твоя нині плаче,
Все село плаче рідне твоє.
Не забудем тебе, наш земляче,
Взяли образ твій в серце своє.

Слава Україні!"