"Я хочу, щоб мої діти жили у вільній країні з мирним небом": У Рівному попрощалися з морпіхом Тарасом Прончуком (відео)

У середмісті Рівного відправили панахиду: там прощалися із юним морпіхом Тарасом Прончуком. Сотні людей прийшли на жалобну акцію. До лав Збройних сил Тарас Прончук увійшов в листопаді 2015 року. Церемонію прощання відзняли журналісти 5 каналу, передають Патріоти України.

Старший солдат був кулеметником батальйону 36-ї бригади морської піхоти Військово-Морських Сил.

Загинув 16 лютого поблизу Саханки на Донеччині. Він виконував бойове завдання. Поховають військового в неділю у його селі Хотин, звідки він був родом. Тарасу Прончуку у серпні мало виповнитися 20 років. У нього залишилась мати та троє молодших братів.

"На Новий рік він приїжджав, багато чого розповідав. Зайвого ніколи в житті не говорив, але казав, що буде воювати доти, доки триватиме війна. І відстоюватиме усіх. Такий він у нас був герой", - розповіла друг родини Оксана Синицька.

Як згадує про нього волонтер Ян Осока на своїй сторінці у Facebook: ”Тарас Вікторович Прончук (позивний Людоїд) дуже сильний характером, незламний духом, знаходив вихід з будь-якої ситуації… Він був людиною, з якою завжди було спокійно, він приносив людям відчуття захищеності, він був стіною, яка оберігала інших від негараздів… Він дуже хотів домогтися справедливості, тому, як тільки йому виповнилося 18 років, хлопець розпочав свій особистий шлях воїна, та у листопаді 2015 року підписав із ЗСУ контракт".

"Завжди допомагав старшим людям, майже ніколи не бував сумним, дуже любив діток і приділяв їм багато уваги. Можливо, мріяв про те, як з'являться свої, адже коли тобі 19 - то мрія яскраві та захоплюючі.

Він дуже хотів домогтися справедливості, тому, як тільки йому виповнилося 18 років, хлопець розпочав свій особистий шлях воїна, та у листопаді 2015 року підписав із ЗСУ контракт.

Старший матрос, кулеметник 2-ї роти 1-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти.

За час служби отримав такі нагороди: медалі: "За жертовність та любов до України", "Відвага і честь", "Оборона Маріуполя". Його основною метою була наша перемога. До неї він і прагнув...У нього залишилися мати та троє молодших братів.

Останнє у його житті листування зі своєю дівчиною завершилося так: "Не має значення те, що я молодий. Я хочу, щоб мої діти жили у вільній країні з мирним небом. Якщо моя доля - тут полягти, значить, так і буде, якщо ні - я повернусь і ми будемо жити разом у країні, де немає війни.", - цитує волонтер рядки листування бійця.