Юлія Марушевська. Як тендітний 26-річний філолог за чотири місяці змінила митницю і зупинила багатомільярдну контрабанду

Про корупцію зі швидкістю мільйон доларів на місяць, популярні схеми ухилення від фіскального навантаження і чесних суддів, які рідко трапляються, розповіла новий шеф Одеської митниці Юлія Марушевська. 26‑річна голова Одеської митниці, заскочивши в Київ, призначила НВ зустріч у креативному просторі Часопис в центрі, передають Патріоти України.

Запросивши за стіл, зізнається, що любила проводити тут час в студентські роки: Марушевська закінчила Київський національний університет ім. Шевченка за спеціальністю філологія. Вона відсуває фрукти, які не доїла, і скаржиться фотографу, що сьогодні у неї несимпатичні туфлі. Мила бесіда, яка так не в'яжеться з її посадою.

З літа минулого року Марушевська працює в команді одеського обласного голови Міхеіла Саакашвілі. А в жовтні 2015‑го очолила Одеську митницю. Тоді скептики заявляли: молода дівчина не зможе реформувати структуру, яка роками була головним джерелом контрабанди та махінацій з імпортом-експортом в Україні. Опоненти обласного голови пояснювали її кар'єрний зліт тим, що чоловік нової керівника митниці пов'язаний з міським головою Львова Андрієм Садовим. Сама Марушевська називає це призначення політичним.

За чотири місяці вона довела: змінити митницю і зупинити контрабанду здатний і тендітний філолог. Правда, якщо він працює у зв'язці з керівником та прокурором області. Тепер Марушевська знає, скільки мільйонів коштувала її посада раніше, і добре розбирається в схемах мінімізації митного навантаження.

П'ять запитань Юлії Марушевській:

— Ваше найбільше досягнення?
— Це не досягнення, але я пишаюся своїм першим освітнім проектом, який я зробила в університеті. Він стосувався професійної орієнтації студентів.

— Ваш найбільший провал?
— Я шкодую, що відклала свою дисертацію.

— Яка книга з останніх прочитаних справила на вас найбільше враження?
— "Куди рухається світ" Ярослава Грицака.

— Чим ви пересуваєтеся містом?
— Переважно на таксі або на службовій Skoda Octavia.

— Кому б ви не подали руку?
— Я взагалі не зобов'язана подавати руку, я ж дівчина. Це у мене виключно під настрій.

— На початку березня прем'єр Арсеній Яценюк розкритикував діяльність Одеської митниці.

— Це свідома акція, спрямована на те, щоб ліквідувати будь-яку можливість змін на митниці через небажання втратити контроль. Зараз багато компаній, які не бажають платити хабарі і хочуть, щоб процеси йшли швидко,— вони переходять в Одеську митницю. Зрозуміло, що є люди, яким це не подобається.

І це неправда, що Одеська митниця не дала понадпланових надходжень до бюджету,— за січень-лютий ми принесли 183 млн грн. Це понад 90 млн грн, які вже пішли на ремонт доріг [почнеться в середині березня]. Заява прем'єра — відверта маніпуляція з цифрами, наїзд і бажання просто знищити ту прозору систему, яку ми прагнемо побудувати.

— У вас зараз відбуваються перевірки СБУ. Це наслідок заяви Яценюка?

— Це реакція системи, яка спочатку думала, що тут дітки сидять, які щось собі навигадували і граються. А коли з'явилися результати, почався жорсткий пресинг, тиск і погрози. Зараз у нас відкрили кримінальне провадження через те, що ми хочемо запровадити прозору IT-систему на митниці. Нас хочуть позбавити можливості рухатися вперед.

— Ви днями зустрічалися з міністром фінансів Наталією Яресько. Обговорювали ці моменти?

— Так, я зверталася за підтримкою, і у нас вийшла досить адекватна і конструктивна розмова. Головні інструменти, які ми обговорили,— можливість підвищення заробітної плати за рахунок надання платних послуг. Це впровадження системи вільного вікна. Тобто Яресько готова підтримати нас, але залежно від того, які в неї будуть повноваження. Тому поки незрозуміло, що відбувається.

— Коли ви прийшли на митницю, які існуючі там проблеми вас найбільше вразили: кадри, обладнання?

— Я б визначила дві основні проблеми: корупція і бюрократія. Причини корупції — це зарплата 1,3 тис. грн у рядового митника і величезна системна можливість приймати суб'єктивні рішення. А бюрократична проблема полягає в тому, що самі процедури і процеси не розроблені настільки, щоб бути бездоганно швидкими, без зайвих затримок і маніпуляцій.

— Що встигли зробити?

— Наша основна мета в тому, щоб зробити митницю сервісом, і в цьому напрямку ми зробили всі кроки. Серед них — робота митниці за ціною договору. Найбільші проблеми і корупція виникають через маніпуляції з митною вартістю. Людина приходить з контейнером взуття і хоче його розмитнити не за ціною цього взуття, а за ціною шкарпеток. І є кілька шляхів, як це можна зробити: підміна коду товару, зміна ваги, підробка документів. А ще існує таке поняття, як середня ціна в базі даних цін, і дуже часто вона породжує маніпуляції.

— Але індикативні ціни в 2008 році запровадили саме для того, щоб запобігти спробі імпортерів занижувати вартість ввезених товарів.

— Те, про що ми з вами говоримо,— це стандартна практика ДФС, митної служби. Це прописано в Митному кодексі, і тут ми ніякого новаторства не впроваджуємо. Якщо наш митник хоче підтвердити ціну, якщо у нього виникає сумнів, то він звертається у відповідні органи, і запускається бюрократичний процес.

Але ми хочемо довіряти бізнесу і тій ціні, яку підприємці зазначають у своїх документах. І першим кроком була пропозиція, щоб товари, що мають сертифікат походження з 30 країн — таких як США, Канада, Нова Зеландія, Австралія, держави Євросоюзу, з якими налагоджено діалог, з якими ми можемо перевірити дані, не гнали за середньою ціною в базі, — а розмитнювали за вартістю, зазначеною в контракті.

— Але ви залишаєте за собою право звертатися в країну, звідки надходить імпорт, і перевіряти справедливу вартість угоди?

— Так. Це вже дало результат: за місяць роботи за такою схемою у нас на 10% зріс товарообіг з цими країнами. Та митне оформлення за ціною, вказаною в інвойсі, вже на 20% зросло порівняно з попередніми місяцями.

— З жовтня збільшилися надходження завдяки цьому?

— Ми не можемо говорити про те, що збільшилися надходження. Взагалі, ситуація з бюджетними надходженнями, планами, тим, як формуються ці плани,— тема для окремої розмови.

Ось існує Одеська митниця. Ми маємо середній показник [зборів] в 1,1 млрд грн у місяць, а нам дають план — 1,3 млрд грн. Як це зрозуміти? Це просто якийсь інструмент маніпуляцій, адже бізнесу не стає. Фактично митників ставлять в умови, коли їм треба не за справедливою ціною стягувати податки з бізнесу, а вимагати більше.

Це відбувається через те, що в країні немає системи постаудиту, через те, що більшість грошей збирається на митниці. В Україні митниця дає 40% податкових надходжень, тоді як у цивілізованих країнах — 15-17%, а то й менше. Краще б ці гроші збирати вже на місцях, з бізнесу, який росте і розвивається, або шляхом постаудиту, якщо є якісь проблеми.

— Чому?

— Повинно бути так, що частина [податків] збирається на митниці, але основне — всередині країни, ДФС і всіма іншими інститутами. А у нас виходить так, що на митниці вдалося стягнути платежі, а далі практично вся Україна існує як сіра зона, де немає ні єдиних баз, ні нормальної можливості відстежити історію, де зникають контейнери або цілі компанії.

Припустімо, приїхав товар з Китаю, і бізнес декларує, що це взуття за $2. Зробимо вигляд, що довіряємо йому, але тільки за умови, що буде постаудит. Тоді я можу бути впевнена: якщо ми не отримали ці платежі, то вони будуть отримані як податок на прибуток,— вважатимуть, що привіз за $2, а продав за $20. А зараз виходить так: все, що тут [на митниці] зібрали, фактично ми втратили [на внутрішніх ринках].

— З того часу як на Одеській митниці ввели замість індикативної ціну договору, ви встигли зрозуміти, наскільки були справедливими індикативні ціни?

— Найбільш справедливою є ціна контракту, за якою товари куплені. Проблема в іншому: ми спираємося на цю ціну, а в інших областях митниці дозволяють собі пропускати товари за іншою, за хабар. А потім приховують ці декларації для того, щоб не опускати базу [цін] по всій Україні. У нас такого зробити не можна, і зараз це викликає невеликий відтік вантажів, що природно. Але в той же час є приплив порядного, "білого" бізнесу — для нього ми створюємо поліпшені, спрощені, більш швидкі та зручні умови.

— Які компанії йдуть з Одеської митниці на інші за корупційними мотивами?

— Це так звані майданчики — ряд компаній, їх більше 150, великі імпортери-посередники. Вони закуповують товар оптом для дрібних підприємців. Часто самі не знають, що везуть. Вони можуть купувати без документів, розмитнювати велику кількість товарів з неіснуючими документами. Ми знаємо назви цих компаній, знаємо, які відійшли [від Одеської митниці].

— Вони намагалися домовлятися з вами?

— Були спроби вийти на контакт з моїми помічниками. Намагалися, наприклад, документально оформлятися на іншій митниці, а фізично залишати товари на Одеській. Це компанії, які володіють величезними фінансовими можливостями. Там цифри могли бути до $50 тис. [хабарів] за сорокафутовий контейнер з одягом. Це шалені гроші, які розподілялися як хабарі, зокрема між тими, хто працював на митниці. Іноді це відбувалося у форматі щомісячних додаткових зарплат. Були інспектори, які спеціалізувалися виключно на оформленні конкретних компаній, керівники департаментів, задіяні у всьому цьому.

— Скільки такі контори платили митникам?

— Прямо мені ніхто не сказав. Я запитала в одній приватній розмові, скільки треба платити пересічному інспектору замість нинішніх 1,3 тис. грн (з усіма надбавками), щоб не крали. Відповідь — 25 тис. грн. Це казала людина, яка працює не в Одесі, а на кордоні в сільській місцевості. Як я розумію, це і є рівень життя, до якого вони звикли.

Мені казали, що посада голови Одеської митниці у минулі часи коштувала $5 млн. І уявіть собі, що люди на цій посаді більше трьох місяців майже ніколи не утримувалися. До мене було 14 керівників митниці — це за останні два роки. Тобто тут, очевидно, був такий обсяг [корупції], що за два-три місяці ці гроші "відбивалися".

— Скільки ви передали справ у прокуратуру або правоохоронні органи щодо корупціонерів-митників?

— Зараз Давид Сакварелідзе став прокурором Одеської області, ми постійно співпрацюємо і ведемо діалог. У прокуратури є доступ до всієї необхідної документації. Там велика кількість справ, десь понад тисячу. Але довести до логічного завершення їх дуже складно, коли немає працюючих судів.

У нас був такий випадок: треба було зробити перевірку. І щоб отримати ухвалу суду, мені Давид сказав: треба їхати до якогось некорумпованого судді в якомусь районі, який дасть це визначення, оскільки місцеві судді цього не зроблять. Ось система, в якій доводиться працювати.

Наше законодавство прописане так, що просто красти і складно за це карати. Якщо навіть є зйомки того, що людина бере хабар, або у нього вдома знайшли гроші, але процесуально щось не так зроблено — гроші немічені або запис зроблено без дозволу суду — це не вважається доказом, і людина не буде покарана.

— Які схеми вже викрили?

— Зараз розбираємо ситуацію зі складами і конфіскатом. Одеська митниця не має власних складів, вони приватні. Туди відправляють конфісковані товари. Буває так, що конфісковано товар якогось бренду і бренд вимагає його знищення, але склад максимально затягує процедуру. У результаті може виявитися, що товара вже немає на складі, він кудись зник або згорів. А насправді перепродується. І це — величезний бізнес.

Ще дуже популярною є схема з контрабандою, коли товар приїжджає в Одеський морпорт і там оформляється транзитна декларація. Потім він їде в Молдову, звідти — в Придністров'я. Там товар з контейнера переупаковується в якісь бусики, сумки і перетинає кордон з Придністров'ям на півночі Одеської області, де є дозвіл переносити певну кількість вантажу некомерційного призначення. І ці човникарі — ціла група людей, — по сумочці, по бусику перевозять товар без всякої сплати мита. Потім вже на українській території це все збирається і їде на ринки. Подібні операції неможливі без прикриття з боку рядових митників.

— А які схеми ще використовуються?

— Поширене явище, з яким складно працювати,— підміна коду товара. Везуть зубну пасту, домовляються з митниками і фіксують якийсь зубний порошок за нижчою ціною. Але зараз у нас працює аналітична група, яка в режимі онлайн все це відстежує. Крок за кроком долаємо.

Ще є масові розмитнення: наприклад, 40 контейнерів оформлено за 13 хвилин. Тобто інспектор дуже швидко і непомітно проводить велику кількість вантажів за попередньою домовленістю. У нас же згідно з законом митне оформлення повинно проходити протягом чотирьох годин. Але перед тим, як воно відбудеться, проходять ще "торги" — люди зустрічаються з митниками і домовляються про ціну, за якою буде все оформлено. Іноді взагалі додому ходять один до одного.

Зазвичай на Одеській митниці найважче було чесному бізнесу. Ми боремося проти постійної безпідставної зупинки вантажів. Зараз у нас кількість оглядів скоротилася на 10% за останній місяць, після того, як ми підписали меморандум з силовими структурами. За місяць до цього митники зробили 1.762 огляди, але порушення виявили лише у 26 випадках.

— Нещодавно ви приєдналися до системи електронних держзакупівель ProZorro. Щось заощадили?

— Ми плануємо здійснювати всі закупівлі тільки через ProZorro. Хоча бухгалтерія і пручалася, але я пояснила, що це еволюція, вона неминуча і буде у всіх держорганах. Ми вже зробили перші закупівлі палива, дров, корму для службових собак. Фактично на кожній заощадили близько 30%.

— Навіщо митниці дрова?

— У нас є митні пости, які досі опалюються дровами і користуються туалетом надворі... Ну, ми ще туди доберемося. А 30% — це 22 дні додаткового опалення для одного пункту пропуску.