
Лідер "Машини часу" Андрій Макаревич довго крутився в олігархічних колах і спілкувався з прем'єр-міністром РФ Дмитром Медведєвим, однак вони обдурили його очікування. Про це розповів музичний критик Артемій Троїцький в інтерв'ю Олексію Півоварову і Тихону Дзядко в програмі "На трьох", уточнивши, що після 2014 року відносини співака з російською елітою зійшли нанівець через розчарування, передають Патріоти України.
"У Макаревича була така компанія. Його близьким другом був Аркадій Дворкович (російський чиновник. – Ред.). Я його бачив із Макаревичем всюди. Який був правою рукою Медведєва. А Медведєв тоді був президентом і з ним Макаревич теж спілкувався. Він приїжджав до Макаревича в Казань на фестиваль "Створення світу". Слова говорив на цьому рок-фестивалі", – зазначив критик.
Тоді Макаревич говорив, що Троїцький не знає всіх цих людей, а вони "нормальні хлопці, люблять ту ж музику і думають так само, як і ми". "Я не те щоб сильно вірив. Оскільки йдеться про 2010-2009 рік, можна було і повірити цьому. Виявилося, що хлопці насправді не зовсім такі, як ми. Точніше ми не зовсім такі, як вони. Думаю, що для Макаревича це предмет певних переживань, але я ним пишаюся. Він дійсно знайшов у собі моральні сили і знайшов в собі глибинні, але могутні резерви совісті, щоб відшаруватися від елітного шару і стати самим собою. Можу сказати, що в 2014 році це йому далося дуже важко" , – пояснив критик.
Він додав, що Макаревич дуже переживав не через те, що друзі з олігархічних кіл перестали дзвонити. Його ранив той факт, що люди, які підтримували його творчість, почали називати його "сволотою і зрадником батьківщини".
Більшість вважає, що історія Одещини починається кілька століть тому. Але правда значно глибша — і значно цікавіша. Ще 5 тисяч років тому тут існувала розвинена культура, яка поєднала землеробів і воїнів, Європу і степ, традиції й новації, передають Па...
Свято Вербної неділі знаменує собою початок Великоднього циклу, а у народній свідомості асоціюється із настанням весни. Цього дня навіть ті, хто рідко заглядає до церкви, з радістю йдуть святити пухнасті "котики" верби і жартома "б’ють" один одного гіл...