"У мене є другий поверх, але спокійно знаходитися там можу тільки вдень. Бо настає 22.00 (коли як, інколи раніше починається, інколи пізніше) - і під дахом знаходитися стає страшно. Я вже більше року як маю кинуті під сходи матраци, і там ми спимо. Бо це єдина кімната, де по дві стіни до вулиці. У мене немає вже скотчу на вікнах, бо здалося, що вже можна - але вони дрижать від вибухів", - пише харківська блогерка Олена Кудренко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:
"Вчора нас знову бомбили. Нарахували шість прильотів. Я розумію, куди вони цілять, але від
того не спокійніше.
- вж-ж-ж-ж... - над дахом, буває зліва, буває справа, буває позаду, бо там досить суттєвий логістичний вузол, який вони вже багато раз били ракетами.
"Лєтят бл...діны, всі в укриття..." - так пише один з місцевих телеграм каналів, лайкою. І я вмикаю телевізор гучніше, щоб не чути, якщо що - бо в тиші чути вибухи, або ж чекати на них - незрівнянно страшніше. І біжу щось робити - мити посуд, підмітати підлогу...
Коли матрац на підлозі, то спиною чуєш кожний раз, як здригається земля. Кожний раз. Іноді мені здається, що я чую її, землі, стогін, коли ракета ще летить. Та сама, під час запуску якої лікують росіяни: "натє вам, х@хл@свін...і!" А ми ці ракети приймаємо, отримуємо біль та руйнування, сумлінно гасимо пожежі ночами, лікуємо постраждалих та знову і знову намагаємося відбудувати. Щось вже давно відбудовано. Щось залишається на другу, третю чергу. І я дійсно була би рада за урядовий квартал, який захищений тепер американською технікою - але мені, ось правду кажу, байдуже. Чи буде цілою будівля Верховної Ради, чи ні. Бо там скоріше за все нікого вночі немає, або є охорона, яка напоготові.
А ми пропускаємо через себе С-300, яких тисячі. І чуємо кожну ракету, яка розриває нашу землю... Бо немає від них іншого захисту, окрім як сунути кордон подалі від Харкова...
Наче звикли так жити. А наче - ні. Бо як до такого можна звикнути? Я щиро радію кожному своєму ранку. Радію, що живі.
Душу зігріває лише одна думка - що залишилось недовго. Не нам - їм. Я рада, що їх дороги в Шебєкіно забиті автівками, хто евакуюється. Такі ж забиті дороги були у нас рік тому. Але нам вони тоді часу не дали - ми просто прокинулись від вибухів. А у них зараз час є. Зібрати валізки, залити бензину та виїхати з Білгородщини до бісової матері. Бо ми прокинулись, витерли кров з обличчя, й б'ємо у відповідь".
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.
Відключення світла у Підмосков’ї через «аварійну ситуацію» після атаки українських дронів може свідчити, що Україна має можливість спричинити блекаут навіть у столиці Російської Федерації. Про це заявив експерт Українського інституту майбутнього Станіс...
"Схоже, Китай і США вирішили не воювати між собою, а заробляти разом. Трамп і Сі Цзіньпін підписують однорічну торговельну угоду про рідкісноземельні метали і зниження мит, а паралельно говорять про "спільне завершення війни в Україні", - пише у своєму...
Приєднуйтесь
