"Останні три роки я публічно спілкуюся українською. До того рідна виходила з моїх вуст набагато рідше. З деякими друзями досі розмовляю російською.
І от, що я маю вам сказати. Можна розмовляти російською та бути українцем. Правило про перехід на мову співрозмовника – маячня. Можна балакати та думати тією мовою, якою зручно. Але. Державною мовою має бути лише українська. Без варіантів та компромісів. Одна єдина. Особливо зараз, коли країна у стані війни, а мова – у стані жертви.
Тільки-но українська в житті людей почне переважати (її буде чутно в магазинах, кафе, будь-яких державних структурах), то обурення зникне. Бо українська стане природною. Як само собою.
Висловлювання про те, що мова роз'єднує людей – дурниці. Мова об'єднує та дає відчуття дому. Коли я перейшов на українську, то почав більше любити свою країну та глибше її відчувати. Нібито ми – це щось єдине та нероздільне.
Це як пірнути в енергетичне джерело. Я відчув силу, захист та любов.
Наостанок. Розмовляйте тією мовою, якою подобається. Але пам'ятайте одне: якщо ми дамо забрати у нас українську, то зникнемо як нація. Це моя позиція стосовно мовного закону."
В українському літературному середовищі сформувалося неписане правило: про досвід військових мають писати лише самі військові. Польський письменник Щепан Твардох, написавши роман "Нуль", фактично порушив цю угоду. Тож поява книжки в українському перекл...
Коли йдеться про військову службу, хочеться конкретних відповідей: які обов’язки, яка підготовка, чи врахують твій досвід? Розбираємо найпоширеніші міфи — без зайвих обіцянок. Міф 1. «Сухопутні війська — це тільки піхота». Якщо чекати, поки тебе м...
