Найзахищеніша "фортеця" Росії пропускає удари: Що сталося з російською ППО і чому лихоманить Кремль, - Злий Одесит

Для проведення 9 травня параду російське командування стягнуло до Москви засоби протиповітряної оборони з інших регіонів – по суті, оголивши більшу частину не тільки європейської частини РФ, а й глибоко тилової. І це на тлі того, що сама по собі столиця країни-агресорки і Московська область ще з часів СРСР вважалися найзахищенішими в питаннях ППО зонами. Але станом на 2026 рік у цьому вже є великі сумніви.

У ніч проти 4 травня буквально за 6 км від Кремля український дрон, пригнічений російською системою РЕБ, влетів у багатоповерхову будівлю. При цьому він подолав російську ешелоновану ППО, яка посилено формувалася навколо Москви напередодні параду – для чого в область і саму столицю стягнули десятки одиниць засобів малого, середнього і великого радіусу дії.

По суті, той одиничний наліт найяскравішим чином і продемонстрував, що сформовані навколо Москви кільця протиповітряної оборони не гарантують достатнього рівня безпеки від слова зовсім.

У чому причина? У нестачі саме засобів протидії чи їхньої технологічної відсталості? Можливо і те, і інше разом узяте. Але це відомо виключно вищому російському військово-політичному керівництву. Середньостатистичному ж плебсу просто кажуть, що "все під контролем".

Мляві кільця Москви

Ще у 2023 році з'явилася інформація про те, що ППО навколо столиці Росії посилюється додатковими засобами. Їх розміщували не тільки на баштах, що зводяться в області та околицях Москви, а й безпосередньо на дахах адміністративних будівель.

Що примітно, це були переважно комплекси малого радіусу дії "Панцир-С1". Він розроблявся як сучасна і високотехнологічна заміна радянського, морально і технічно застарілого ЗРГК 2С6 "Тунгуска", а за результатом виявився значно менш ефективним. Але давайте докладніше.

У 2015 році перші ЗРГК "Панцир-C1" з пафосом і широкою рекламою були поставлені в Сирію для забезпечення прикриття російського угруповання на базі Хмеймім, де вони зганьбилися за всіма категоріями.

Під час першого ж нальоту на базу дронів (дозвукових малогабаритних цілей, для боротьби з якими і були створені ці комплекси) "Панцир-С1" знищив три дрони, використавши 13 зенітних керованих ракет. Тобто, навіть не гарматні засоби, а саме – дорогі ЗКР.

Зі свого боку. зенітний ракетний комплекс"Тор-М2У" того дня знищив чотири дрони, використавши п'ять ЗКР.

У відкритих джерелах є статистика, згідно з якою з квітня по жовтень 2018 року ЗРК "Тор-М2У" знищив 80 дронів противника в Сирії для прикриття бази Хмеймім, використавши 100 ЗКР. А ось "Панцир-С1" збив лише 19% цілей.

З досвіду бойових дій у Сирії якраз і з'ясувалося, що цей комплекс значно менш ефективний за стару радянську 2С6 "Тунгуску", а його автоматична гармата 2А38М не справляється з високоточним ураженням навіть дозвукових цілей, що летять низько, і переважно доводиться покладатися на ракетне озброєння.

Зі свого боку, наведення зенітних керованих ракет у "Панцир-С1" також мало свої недоліки. Наприклад, в умовах багатоповерхової забудови ракета насилу захоплювала ціль і часто вражала саме верхні поверхи будівель, що дуже добре проявилося у 2022–2023 роках під час відбиття нальотів українських дронів – і проявляється досі.

Саме через це ЗРГК "Панцир-С1" почали встановлювати на пагорби – на вежі та дахи будівель. А для Москви навіть приволокли "Панцир-СА", спеціально спроектований для несення служби в Арктиці. Це давало змогу не тільки компенсувати брак комплексів, а й завдяки розміщенню 18 напрямних ЗКР підвищувало ймовірність перехоплення цілі.

Загалом же для прикриття Москви і області були залучені як старі радянські засоби, так і сучасні російські, що створюють ешелоновану оборону малого, середнього і великого радіусу дії.

До складу захисту столиці РФ, крім уже згаданих вище 2С6 "Тунгуска", ЗРГК "Панцир-С1" і ЗРК "Тор-М2", входили і комплекси ЗРК 9К33 "Оса", 9К35 "Стріла-10", ЗРК середнього радіусу дії "Бук-М1/2/3", а також ЗРК великого радіусу дії С-300/400.

Для забезпечення цього прикриття довелося оголити більшу частину європейської частини РФ й ті регіони, де на 9 травня було скасовано парад – і вони залишилися без протиповітряної оборони на догоду безпеці Москви.

І навіть попри такі безпрецедентні заходи безпеки і насиченість окремо взятої локації засобами ППО, впевненості в безпеці у російського військово-політичного керівництва не було.

Грубо кажучи, Росія навіть у найідеальнішому випадку, використовуючи всі наявні в неї засоби ППО, не здатна забезпечити собі достатньо високий захист від ударів із повітря. І усвідомлення Кремля, а також побоювання з цього приводу були яскраво продемонстровані саме напередодні 9 травня.

Але як би це дивно не звучало, систем протиповітряної оборони у РФ з кожним днем стає насправді не більше, а все менше і менше.

Сніжний ком втрат

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну російські війська втратили знищеними, пошкодженими і затрофеєними понад 1 370 засобів ППО – таких як зенітні установки, ЗРГК, ЗРК, РЛС, РЕБ та інші системи.

Загалом, втрати РОВ на сьогодні сягнули рівня абсолютного невідшкодування навіть у разі настання миру на наступні 10 років! Все вірно, навіть через цей час Росія не зможе відновити той потенціал, що був нею втрачений за чотири з гаком роки.

Нині ж РОВ щомісяця втрачають від 20 до 30 засобів ППО, переважно малого радіусу дії, за якими українські Сили безпілотних систем влаштували масштабне полювання з практично щоденною результативністю – як на тимчасово окупованих територіях, так і в російському прикордонні.

Щонайменше одна російська система ППО уражається за 1-2 дні.

При цьому показники виробництва нової продукції в Росії далекі від темпів втрат.

Наприклад, ЗРГК "Панцир-С1" виробляються приблизно 1-2, максимум 3 одиниці готової продукції на місяць – або від 12 до 24 на рік. Аналогічно, але більш енерговитратно, ЗРК "Тор-М2" і ЗРК "Бук-М3".

Тобто, на місяць Сили оборони України сумарно знищують річний потенціал виробництва одного з типів російських засобів ППО.

Виходячи з таких показників і загальної динаміки, до кінця 2026 року в Росії залишиться засобів ППО, яких ледь вистачить для захисту Москви і низки резиденцій Володимира Путіна – без абсолютної гарантії надійності такого захисту.

Йшов п'ятий рік війни.