Путін боїться воювати з НАТО, але хоче, щоб росіяни думали, що вони воюють, - британський выйськовий експерт

Росія зазнала доволі нищівних ударів по їхніх аеродромах стратегічної авіації. Вони надзвичайно болісно це сприйняли, хоча ми, можливо, сподівалися на більші результати.

Найважливіше у цих ударах по території Росії є те, що вони, очевидно, посилають реальні сигнали, які Росії уже давно пора надіслати: Росія не може робити що їй заманеться без жодної за це відплати. Видається, що стратегічні удари з Росії по Україні послаблюються, і я думаю, що це, ймовірно, або тому, що у них закінчуються ракети, або просто їм стає технічно складніше координувати все, щоб не ризикувати кораблями в морі або літаками, які зараз знаходяться в місцях, до яких можуть дотягнутися ЗСУ. Так що для мене те, що відбувається зараз, є добрим з усіх ракурсів. Ми просто повинні сподіватися, що не буде стратегічного авіаудару по Україні, внаслідок якого може постраждати щось дуже важливе. Я маю на увазі, що ворог хоч і б'є по енергетиці - це так, але він не в стані знищити її, і це позитивний момент, бо зрештою уражені об’єкти можна відновити. Тож ми повинні зараз схрестити пальці, щоб під роздачу не потрапила жодна з атомних електростанцій.

Путін у своєму останньому виступі оголосив довгу війну. Ми розуміємо, що така війна диктує певні умови і що наше ключове завдання – зробити так, щоб довгий російський план був повністю перекреслений нашою ініціативою. Але росіяни також готуються відкривати додаткові лінії фронту. Як ви бачите цю ситуацію, зокрема розклад довгої війни?

О, це дуже обширне запитання. Я згоден з першим пунктом, який дійсно важливий. Росія розуміє ймовірність того, що полум’я цієї війни перекинеться на Росію. Я не впевнений на 100%, що ці атаки матимуть оперативний ефект на полі бою. Стратегічно - так, і, можливо, це почне налаштовувати більше людей проти Путіна, і до нього нарешті дійде, що він програє. В оперативному плані існує реальна проблема, якщо Путін вирішить відкрити більше фронтів, тому що у нього дуже великий людський ресурс у порівнянні з Україною, і якщо він таки відкриє фронт в Білорусі, то це поглине більше українських ресурсів, більше українських людей, українських солдатів в бою, що для нас погано.

Тому по них треба завдавати ударів зараз. Здійснюючи масовані атаки на Україну, вони виграють для себе час, щоб обдумати свої подальші дії, і це недобре для нас. Росію треба “поставити на задні лапи”, щоб їхній центр ваги змістився назад, щоб вони почали відступати, не відаючи, що буде далі. Саме тому дуже важливо координувати авіаудари з наземними атаками, бо саме це спантеличує їх і вони не розуміють, чого чекати далі. Централізація артилерії і централізація стратегічної війни повинна бути цілком і повністю пов'язана з битвами на передовій, інакше належного результату не буде. У цьому відношенні має бути сильніша координація, а не просто нанесення ударів по спокусливих цілях, тільки тому що вони манять. Слід намагатися зробити щось таке, що відкриє лінію фронту для бойових командирів. Це має бути пріоритетом на даний момент, тому що ми повинні почати рухатися вперед. Якщо буде затримка протягом зими, це буде на користь Росії, тому що Росія матиме час провести більшу мобілізацію, більше тренувань і підвищити якість противника. Тому ми не можемо цього їм дозволити. Вони повинні продовжувати відходити, ба більше, вони мають втікати. Це наша головна задача, а не те, що ми робимо на даний момент.

Чому з такою пекельною істерією росіяни постійно намагаються наступати саме на Бахмутському напрямку?

Важко сказати, чому вони обрали саме це місце. Можливо, тому що там є хороші логістичні зони або щось інше. Цілком можливо, що Путін сказав за будь-що взяти Бахмут, і все, вони це роблять, бо просто виконують наказ. Сьогодні це Бахмут, але пам'ятаєте, 10-12 тижнів тому це був Ізюм. І мені здається, що Росія завжди буде намагатися кудись просунутися, але бригада М80 опинилася за Ізюмом, і вся оборона дуже швидко впала. Точно так само з Бахмутом. Якщо ми зможемо зайти за лінію фронту, лінія фронту розвалиться. Я не думаю, що це має значення, чи ми називаємо це відступом, чи чимось іншим, тому що після Бахмута, якщо почнемо рухатися вперед, Росія сконцентрується на чомусь іншому, тому що їхня мета - просто знищити і сконцентрувати якомога більше українських сил в одному місці. Їм треба десь воювати. Бахмут - це те нині місце, яке вони обрали.

Як, на вашу думку, розгортатиметься ситуація на Півдні? Південний відтинок фронту є одним із ключових, і нашим завданням було б розколоти їхнє угруповання. Наскільки був би там проблематичним прорив російської оборони?

І закінчуючи відповідь, хочу сказати, що якщо це буде затяжна війна, а ви згадували про неї в попередньому питанні, то найголовніше, що Україна повинна зробити зараз, - це підготувати наступних людей, які відправляться на передову, особливо офіцерів - капітанів, майорів і підполковників, які є провідниками в битвах. Тому що на передовій є величезна хоробрість, але є також і нерозуміння всіх бойових відпрацювань для всіх різних типів ведення бою, тож необхідно більше пропрацьовувати такі бойові тренування, здобуваючи необхідні навички. Деяким ваших солдатів навчають у Великій Британії і навчатимуть у Польщі та Чеській Республіці. Але потрібно, щоб офіцерів – капітанів, майорів, підполковників - навчали, як керувати бойовими навчаннями, як керувати боєм, щоб не втрачати стільки солдатів, щоб кожного разу, коли вони атакують, атаки були чистими, акуратними і неприємними для ворога, завдяки тому, що вони розуміють, що роблять. Тому нам потрібно перезапустити навчальні центри, щоб мати кращі офіцерські кадри, частина з яких має приїхати з передової і вчити, а частина має приїхати з передової і вчитися, вчитися і вчитися, щоб відтак повернутися на передову сильнішими і більш спроможними, тому що тільки мізки і навички України виграють цю війну, а не техніка з Америки, БТРи чи ATACMS. Перемога здобудеться на полі битви, і це мають бути люди, які знають, що вони роблять, тож ми маємо піднятися на інший рівень. Хоробрості недостатньо, коли ви воюєте з орками, ви маєте бути також і кмітливими.

Ситуація дещо нагадує радянсько-фінську війну, яку провадив Сталін. Ми усвідомлюємо, що ворог буде активно використовувати так званий північний плацдарм. Можливо, не зараз, можливо, через три тижні, місяць, два, але Київ постійно перебуває під загрозою. Убивство міністра закордонних справ Республіки Білорусь свідчить про те, що білоруський сценарій Кремль уже взяв у розробку, і це питання термінів. Ключовий момент – це навіть не білоруські збройні сили, це збройні сили РФ, з яких вони змогли б сформувати боєздатне велике формування в Білорусі. І важливе завдання – щоб це не відбулося непомітно. Але ж 50 чи 60 тисяч російських нових солдатів і офіцерів – це не означає боєздатне угруповання, тому що це передбачало б також і бронетехніку, і авіацію, і залучення достатньої кількості артилерійських наступальних систем. Як ви бачите темпи створення боєздатного російського угруповання на півночі, зокрема в Республіці Білорусь?

Вчора я почув про те, що вони фактично проводять певну форму мобілізації або передмобілізаційну підготовку в Білорусі. Зараз там контролюють кожного, тому всі чоловіки повинні стати на облік, і фактично кожного, хто намагається покинути країну намагаються зупинити. Так що, очевидно, відбувається певна активність, але я не обов'язково погоджуюся з вами, що вони можуть створити сильне потужне угруповання, тому що у них там немає стільки охочих людей. Багато росіян, які поїхали туди, не є загартованими в боях, це новачки. Все, що вони можуть привезти з Росії- це ще більше орків, тобто буде ще одна битва в орко-стилі, коли проти України просто кидають гарматне м’ясо.

Отже, фактичний логістичний простір за спиною білорусів є слабким, і не факт, що саме цей логістичний простір дасть їм необхідну потугу. Вони можуть атакувати, і це буде проблемою для нас через чисельність війська, втім місця, через які вони можуть атакувати, досить вузькі і можуть бути досить добре захищені. Пам'ятаймо про те, що в Києві зараз набагато більше людей, які побували в бою, тож для нас, на відміну від білорусів це буде не перша битва. Такий розклад може бути проблемою, але це проблема кількості, а не якості. Хоча і кількість, як ми знаємо, має свою силу.

Свого часу прем’єр-міністр Великої Британії Девід Ллойд Джордж зазначив, що питання моральної правоти – це надзвичайно важливо, але питання ресурсів – ще важливіше. Відповідно, розуміємо, що вони поволі починають готувати й збирати свої ресурси, але російська оборонна програма не володіє достатньою кількістю тих самих чипів, відповідно налаштованих систем виробництва високоточної зброї. Але зрозуміло, що танки вони починають виготовляти в три зміни. Як ви думаєте, орієнтовно, якщо брати оперативний час, про який період ідеться, коли ми говоримо про довгу війну?

Їхнього потенціалу вистачить на декілька років. У цьому немає жодних сумнівів. У Росії є люди, а також базове обладнання для того, щоб продовжувати виробляти достатню кількість зарядів, щоб тримати Україну під тиском. Важливо те, що Росія готується до тотальної війни, а Україна - ні. Україна в достатній мірі все ще не зосереджена на цій війні на урядовому рівні. Ми думаємо про інші речі - плани безпеки, дороги, ми ще не повністю готові до того, як ми будемо вести цю війну, якщо Путін не зупиниться.

Це те, що вона робила під час Зимової війни. Вона просто продовжувала наступати, просто продовжувала брати кількістю, доки не стало надто складно. І Фінляндія знала, що не може продовжувати перемагати. Ми можемо опинитися в такому ж становищі, якщо не почнемо продумувати. Тому я думаю, що Україна повинна зрозуміти, що це буде довга війна, і саме тому потрібно готувати більше офіцерів і людей до війни, почати розглядати всі підприємства, чи всі вони зможуть виробляти зброю і воєнні системи, виробляти більше боєприпасів, більше всього з власних українських ресурсів. Тому що якщо Путін буде продовжувати, або його замінять кимось іншого, хто ненавидить Україну, то ця війна може тривати ще дуже довго. І люди повинні бути готові до цього, не позбавляючи себе надії. Слід набути жорсткості і впевненості щодо того, як ми збираємося перемогти і втримати лінію фронту. Тому що навіть, коли ви виженете всіх з Криму, а ми це зробимо, Росія може продовжувати, атакуючи Харків, або Суми, або атакувати через Білорусь. Ця війна так просто не закінчиться. Україна має вийти на інший рівень і думати на довгострокову перспективу, а не так, мовляв давайте отримаємо ще трохи обладнання з Америки і все піде буде добре. Це може бути і не так, ми повинні бути серйозно налаштованими.

Якщо йдеться про наступальні операції, конкретні результати дуже часто зав’язані на бронемашини¸ бронетехніку – на танкові угруповання. Танки – історія серйозна, але М1 Abrams ми досі не бачимо. Нам розповідають якісь байки про те, що це якась надзвичайно високотехнологічна техніка і що це потребує багато часу. Те саме стосується далекобійних ATACMS і авіації, зокрема F-16. Ми навіть не отримали шансу розмістити на нашій території системи Patriot. Бачимо певну дозованість. Тобто нам допомагають – це надзвичайно важливо, надзвичайно добре. Але для того, щоб вести дуже чітку й конкретну наступальну діяльність (ідеться про нашу територію, нашу землю, яку ми маємо звільнити), ми потребуємо певних потужних інструментів, про які я згадував. Як ми ще маємо переконувати наших західних партнерів, ідеться й про конкретні країни Європейського Союзу, про Велику Британію, про США?

Я не думаю, що йдеться про погрози. Є багато людей, які хочуть, щоб все повернулося на круги своя, тобто те, що відбувалося з 2014 по 2022 рік, було для них прийнятним, тому що насправді нікого особливо і не турбувало. Турбувало і вбивало тільки українців, а не решту Європи. Такі люди бояться того, що може статися далі, вони переживають, що Україна може перемогти і що Росія може розпастися. Тому що якщо це станеться, то в семи-восьми країнах раптово з'явиться ядерна зброя. І тоді виникає ціла купа проблем, як після розпаду Радянського Союзу, і я думаю, що деякі з лідерів, особливо в Америці, просто ментально не здатні з цим впоратися. Вони хочуть, щоб все було легко і просто, щоб Україна просто повернулася до 24 лютого і сказала: "Добре, тепер у нас буде мир".

Вони не розуміють цього і тому думають, що якщо Путіну дати шанс врятувати лице, дати чорний хід, то він ним скористається і буде щасливий, і все знову буде добре, як раніше. Але добре знову не буде, тому що Росія цього не дозволить.

Чому ж вони не дають зброю? Очевидно, тому, що вони бояться, що якщо дати Україні це озброєння, то вона легко переможе, і тоді що ж буде далі? Вони не мають відповіді на це. Вони не розуміють, як може закінчитися війна, і бояться, що буде тільки гірше. І тому ми опинилися в патовій ситуації, і, повертаючись до того, про що я вже говорив: Україна повинна стати на власні ноги і перестати покладатися на все, що приходить ззовні, а також почати працювати над тим, як зробити все самостійно - чи то через використання більше техніки, дронів, чи проводячи більше навчань і т.п. Але покладатися на те, що люди змінять своє розуміння в Америці, в Білому домі, небезпечно, тому що багато з них не спроможні дійсно змінити свої погляди, адже, як ви пам'ятаєте, українська війна - це лише п'ять хвилин в порядку денному в Білому домі, тоді як американська економіка та політика займають 80%. Вони не думають про Україну цілий день. Вам пощастить, якщо ви отримаєте 10-15 хвилин на день. Решту часу вони турбуються про свої голоси. І демократи і республіканці турбуються про те, щоб виграти свій американський бізнес. Тому вам потрібно думати інакше, і я підозрюю, що у вас така ж проблема. Німеччина має історичні зв'язки з Росією і хоче повернутися до хорошої дешевої нафти, щоб німецька економіка могла продовжувати розвиватися. Франція з Макроном, який хоче бути лідером Європи і думає, що може домовитися з Путіним, тому що концептуально, культурно він не має уявлення, що таке Путін, і він не намагається це з'ясувати. Тому у нас є проблеми в цих сферах.

Хотів би уточнити у вас: а Путін боїться розширення війни чи, навпаки, прагне? Коли залітає російська ракета на територію Польщі – це одна історія, то мовби випадково. Потім випадково залітає ракета на територію Молдови. Путін використовуватиме цей психологічний момент, намагатиметься застрашувати наших європейських партнерів, тому що, як він каже, «незрозуміло чия ракета може полетіти в бік Берліна».

І те, і інше, я маю на увазі, що він не хоче воювати з НАТО. Путінські генерали і Путін знають, що він не може виграти війну проти НАТО чи проти США, і це цілком зрозуміло. Що він хоче, так це щоб суспільний резонанс від цього насправді повернувся в домашню аудиторію, це для нього найважливіше. Путіна цікавить лише його власна позиція і його гроші. Він переймається виключно наближеним до нього колом людей, щоб утримати їх при владі. Він тримається зубами за владу.

Вони бачать техніку, яка прибуває. Я маю на увазі, що є багато тисяч, мільйонів росіян, які переконані, що на фронті воюють американці і то у великій кількості - не добровольці, вони не розуміють, хто такі добровольців, це за межами їхнього розуміння, що хтось приїде з Америки і буде воювати ось так просто за Україну. З чого б це? Але вони думають, що НАТО вже всередині України і воює, і це той меседж, який транслюється по телебаченню в Росії - що Росія воює з НАТО. Так що Путін вже має те, що йому потрібно. Ракета в Польщі, ракета в Молдові - це ніщо, це лише незначні дотичні пошкодження в щоденній боротьбі. Це не навмисні спроби щось зробити, тому що у нього був час, щоб щось зробити, і то багато часу, щоб втягнути НАТО в цю війну, але він цього не зробив. У нього було багато часу для запуску ракет в країни Балтії, чи щоб серйозно поцілити в Польщу, але він цього не зробив. І якщо досі цього не сталося, то я не думаю, що він наважиться на це.