Те саме місто, де вночі падали ракети, вранці годує качок і йде за морозивом. Ми навчилися жити поруч зі смертю, - Оксана Забужко

четвер, 24 квітень 2025, 22:14

"Як тебе не любити... Русанівська набережна, тихий, благісний ранок. Туркочуть голуби, мостячись на осоння на бетонній плиті, скрекочуть жаби в очереті. Кілька дідків уткнулось у Дніпро вудками, зоддалеки на пісочку загоряє старша пані в бікіні", - пише українська письменниця Оксана Забужко на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"По доріжці час від часу трюхикають бігуни, прогулюються люди з дітьми й собаками.

– Назаре, ми йдемо за морозивом!
– Нііііі!
– Що ні? Не хочеш морозива? Тоді залишайся тут!

Назар поспішно наздоганяє самокатиком тата й маму: хто ж не хоче морозива!

Інший хлопчик годує з мамою в березі качок. ("А качечка випливає /З качуром за ними, /Ловить ряску, розмовляє /З дітками своїми", – послужливо підказує мені мозок десь у цьому самому віці вперше й прочитане). На плесі дзеркаляться хмарки, білі по синьому, вдалині, у прямій перспективі блищить лаврська дзвіниця.

Те саме місто, в якому цілу ніч вибухали ракети. Ті самі люди, які просиділи її в коридорах. На іншому кінці, по той бік Дніпра ще, либонь, розгрібають завали й змивають з асфальту кров. А ми поки що живі, значить, треба жити. І "радувацця нада", як буркнув мені вранці неговіркий літній таксист, навряд чи підозрюючи, що озвучує базові засади християнської етики майже за Сковородою.

Ні тіні страху в повітрі (влітку, коли супостати по "Охматдиту" вдарили, ще було!). Ні тіні, ні сліду тих темних енергій, що їх тамті грьобані кандидати-в-Саурони намагаються в нас розбудити: задавляться ("Птн хло раша параша", життєствердно підказує графіті на бетоні).

Ми справді навчилися жити поруч зі смертю. Жити – а не виживати, не перетерплювати своє, Богом дане, життя з чужої ласки. Зрештою, ми завжди це вміли. По-вченому це називається – відчуттям трагічного. І може, найстисліше його висловив, понад пів століття тому, тутешній-таки, "русанівський" поет – може, навіть, з цього самого ракурсу дивлячись на світ і Київ:

Така золота, що нема зупину,

Така буйна – нема вороття...

В останніх коників, що завтра загинуть,

Вчуся ставленню до життя (с).

Вічний спочин загиблим цієї ночі.

Переможемо".

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Три помилки, які перетворять план порятунку української економіки на катастрофу

середа, 5 серпень 2026, 23:00

При уважному розгляді основні заходи, запропоновані авторами дослідження/програми «Українська економіка майбутнього», є згубними для нашої економіки та призводять до економічної катастрофи. Світовий банк і Київська школа економіки на замовлення уряду У...

Вдосканалюємо свою Солов'їну: Хто в дитинстві не любив "сісти на каркоші" , а в дорослому "взяти на каркоші" маля? - давнє українське слово варто повертати в обіг

середа, 5 серпень 2026, 21:58

В рідній мові є слова, значення яких легко зрозуміти лише з контексту. А є такі, що звучать настільки незвично, що без словника не обійтися, як "каркоші". Що воно означає та звідки походить Патріоти України розповідає з посиланням на "Горох". . Є слов...