Героя України присвоєно полковнику запасу Миколі Верхогляду, який був учасником Миротворчих сил ООН у колишній Югославії в 1995-96 роках.
Виконуючи обов'язки на посаді заступника командувача сектору "Сараєво" Контингенту Збройних Сил України у складі Миротворчих сил ООН з підтримки миру, Микола Верхогляд сміливими діями з ризиком для життя не допустив знищення близько 8 000 осіб мирного мусульманського населення, забезпечив безпечне виведення людей у визначений район і запобіг захопленню заручників зі складу миротворчого контингенту ООН (без жодної втрати), при цьому сам дістав поранення.
Глави держави передав орден "Золота Зірка" його дружині Тетяні і сину В'ячеславу.
Також звання присвоєно полковнику Павлу Півоваренку. Високу державну нагороду вручили його дружині Світлані та синам – Євгену й Максиму.
У 2014 році Павло Півоваренко на посаді командира бригади брав участь у звільнені Сєвєродонецька, Лисичанська, Папасної, воював за селище Мар'їнка, брав участь у боях в районі селищ Дзеркальне та Кутейникове.
22 серпня того ж року, командуючи зведеним підрозділом, з боєм прорвався до оточеного підлеглого особового складу бригади і згодом, під час виходу з оточення під Іловайськом, перебуваючи на броні бойової машини піхоти та ведучи бій, 29 серпня загинув.
Президент також передав орден "Золота Зірка" батькам солдата Петра Полицяка – Вірі та Петру. Захисник нагороджений званням Героя України посмертно.
Петро Полицяк з листопада 2014 року брав участь в АТО, виконував завдання з оборони Донецького аеропорту. Під шквальним вогнем допоміг евакуювати важкопораненого побратима, а в січні 2015-го, після ураження хімічними речовинами, які застосували окупанти, відмовився від евакуації і продовжував виконувати бойові завдання.
14 січня 2015 року під інтенсивними обстрілами противника захисник підняв прапор України над новим терміналом Донецького аеропорту. До останнього ведучи бій, Петро Полицяк загинув внаслідок підриву окупантами нового терміналу летовища.
Президент передав нагороду солдата Рустама Хамраєва його сину Алішару і батькам Антоніні й Шонійозу.
З початком російської збройної агресії на сході України Рустам Хамраєв добровільно вступив до лав батальйону територіальної оборони "Айдар", у складі якого брав участь в АТО.
Під час звільнення з оточення десантників 80-ї бригади в околиці Луганська Рустам вирішив утримувати займану позицію і прикрити відхід своєї групи вогнем. Стримуючи натиск противника, дозволив побратимам перегрупуватися й вийти з оточення. Забезпечуючи відхід групи, Рустам Хамраєв героїчно загинув.
"Ваші рідні віддали своє життя за Україну. Хтось звільняв схід нашої держави від ворога, бився під Попасною, Лисичанськом, Сєвєродонецьком, але не вийшов з оточення під Іловайськом. Хтось на околиці Луганщини, в зоні АТО, віддав життя заради своїх побратимів. Хтось брав участь у миротворчих місіях України, миротворчих місіях ООН і зберіг багатьом життя. А хтось до останньої хвилини відбивав наш український Донецький аеропорт. На жаль, цих людей сьогодні немає.
З великою повагою прийміть ці нагороди достойних героїв. Для нас нагорода, що ми живемо з такими людьми в одній країні, а для вас ця нагорода – велика подяка й уклін від усього українського народу", - сказав Зеленський.
