"Під'їхала машина, в ній близько 30–40 людей зі зброєю. Всі були в однаковій чорній формі. Вони спробували блокувати в'їзди до старого терміналу. Була оголошена тривога. Оскільки вони підійшли на достатньо близьку дистанцію, я дав команду зробити попереджувальну чергу. Після цього, через декілька хвилин, вони поїхали", - каже Андрій, командир оборони аеропорту, полковник 3-го окремого полку спеціального призначення журналістам Радіо.Свобода.
На наступний день було тихо. Другу спробу здійснили в ніч 26-го травня, коли українські війська тримали всі важливі позиції.
"Десь о третій годині ночі 26-го черговий офіцер розбудив мене і доповів, що до нового терміналу почали під'їжджати вантажівки, автобуси, мікроавтобуси з озброєними людьми",- згадує військовий.
На момент операції аеропорт ще працював в штатному режимі і в Донецьк навіть прилітали іноземці. В день другої спроби в залі очікування сиділи пассажири, які пройшли всі процедури і чекали літак.
"Коли ми ще задовго до 26 травня запропонували керівництву аеропорту виставити патрулі, щоб вони бодай перебували в приміщенні, вони відмовились. Вони сказали, що аеропорт міжнародний, постійно прилітають іноземці, і ми своїм виглядом будемо їх лякати. І навіть коли я запропонував пустити патрулі в цивільному одязі, мені відповіли, що у цьому немає потреби, що аеропорт під контролем прикордонників і служби безпеки аеропорту. Тому нас там навіть не було, що бойовики згодом і використали на свою користь", - говорить командир.
Вночі терористи зайшли в будівлю нового терміналу. Захоплювати поверхи та займати приміщення їм допомагав зрадник з СБУ. Він мав ключі від всіх приміщень та ліфтів.
"Після того, як бій закінчився, ми передивлялись дані відеоспостереження, і там були кадри, як цей представник СБУ здійснив допуск бойовиків на поверхи", - згадує він.
"О 3:30 на мій мобільний подзвонив Ходаковський – колишній командир донецької "Альфи" (зараз – командир угруповання "Восток" – ГПУ) і запропонував зустрітися на нейтральній території, щоб обговорити ситуацію. Ми зустрілись біля старого терміналу. Нам в ультимативній формі поставили вимогу, що ми повинні негайно звільнити територію аеропорту. Нам гарантували коридор для безперешкодного виходу", - каже Андрій.
Захисники аеропорту доповіли про нахабну заяву російських загарбників командуванню. Воно, в свою чергу наказало тягнути час до приходу підкріплення.
"Я довгий час стримував хлопців, щоб вони не відкривали вогонь. Вони були настільки впевнені у своїх діях і у своїй підготовці, що декілька разів по радіостанціях запитували про те, щоб я дав дозвіл на відкриття вогню. Вони були готові до бою ще до того, як я закінчив переговори з Ходаковським. І це мені дуже сподобалось. Дехто потім говорив, що ми довго чекали команду. Але те, що ми зробили, було правильно. Бо якби тими силами, що у нас були, ми розпочали бойове зіткнення, я не знаю, як би воно закінчилось", - згадує вояк.
На допомогу українцям командування відправило гелікоптери Мі-24 та штурмовик Су-25. На той момент будівля нового терміналу була захоплена бойовиками, а на даху стояв терорист, озброєний переносним ЗРК.
Бій почався з його ліквідації.
Льотчик Су-25 каже, що знав про ПЗРК та застосував через це досвід війни в Афганістані. Обстрілюючи ворога та ховаючись у хмарах він зміг повернути ситуацію в інший бік.
Зав'язався бій. Бойовики зазнавали втрат, отримували численних поранених і знищили 2 своїх автомобіля.
"Вони своїх поранених занурили на два КамАЗа і почали евакуацію через Путиловский міст, а тоді там блок-пости стояли. Першу машину, яка поїхала взяли за КамАЗ Збройних сил України і знищили. Всі поранені в ньому загинули. У другій машині водій не впорався з керуванням, перекинувся і особовий склад частково теж загинув, а частково зазнав нових травм в результаті ДТП. Ще один КамАЗ так і залишився під старим терміналом ", - згадує військовий.
Після цієї операції терористи назвали кіровоградських спецназівців бійцями однієї з найбільших приватних військових компаній в США Blackwater. Згодом вони змінять їм назву і наречуть "Кіборгами".
Аеропорт відвоювали за 1,5 дня та героїчно тримали 242 дні. Більшість літа сепаратисти не намагалися його завойовувати, а в вересні, після підписання Мінських угод почалися постійні атаки.