"Кричали молитву від відчаю": Вихователька інтернату з Чернігова розповіла, в яких умовах рятувала вихованців

30 врятованих з Чернігова дітей зараз вже у безпеці - у санаторії на Прикарпатті. І все завдяки одній-єдиній людині - своїй виховательці Наталі Песоцькій. Наймолодшому з її вихованців лише 3 роки, найстрашому 18. Всі вони - з розбомбленого росіянами центру соціально-психологічної реабілітації. Про це йдеться в ТСН, передають Патріоти України.

3 десяток дітлахів туляться до Наталі - єдиної з довоєнного життя, хто досі поруч. Їхніх батьків позбавили прав. Тож коли росіяни почали обстрілювати Чернігів, саме вихователі захищали їх, поки у будівлю не влучив рашистський снаряд. «Я кричу молитву Божій Матері, а діти за мною. Ми кричали просто у відчаї. Ударило по тій стіні, де нас не було», - розповідає вихователька Чернігівського центру соціально- психологічної реабілітації Наталя Песоцька.

Після руйнації будівлі дітей вирішили сховати у храмі, але туди з ними пішла вже лише Наталя, прихопивши і двійко власних дітей. «Я людей розумію: у кожного сім’ї. Мої діти були зі мною. Тому мені було нічого не страшно», - додає Наталія.

11 днів на матрасах у малесенькій церковній кімнаті Наталя згадує як страшний сон. «Нам дали таке приміщення десь 16 квадратів. Але саме страшне не це, а те, що ми залишилися без тепла, світла і без води із 30 дітьми. А дітки у нас проблемні», - розповідає жінка.

Коли снаряди почали розриватися вже й біля церкви, Наталя на свій страх та ризик вирішила прориватися полями. «9 годин ми їхали з Чернігова до Києва. Горить поле. Кругом повтикані оці хвости від ракет, горять будинки - одні труби стричать», - пригадує Наталя.

На київському вокзалі сіли у перший же поїзд. Виявилося - до Івано-Франківська.Тут дітей відвезли до санаторія. Розселили по теплих кімнатах. Жителі довколишніх сіл позносили для малих усе, що могли - від продуктів до іграшок. «За годину все необхідне завезли, нам вистачає. Все, що можна було: сосиски, масло, картоплю, молочні продукти, компоти», - додає вихователька.

Але хоча тут тепло та затишно, найбільше про що мріють діти - повернутися додому, до рідного Чернігова. За час повномасштабного вторгнення росіян на Прикарпатті прихистили вже майже 300 вихованців інтернатів Київщини, Донеччини, Луганщини, Харківщини та Чернігівщини. І чекають на нових дітей - в обласній військовій адміністрації запевняють, місця вистачить усім.