Зойки і рев віщують людську трагедію: Легенди волинських озер де, як кажуть, гніздиться нечисть та доісторичні підводні монстри

Історії про монстрів, які живуть у річках та озерах, є чи не в кожній країні. У Ковельському районі Волині також є чимало легенд про загадкових мешканців озер. Про це пише «Ковель media», передають Патріоти України.

Лиху славу має одне з шести озер заказника «Згоранські озера» – Лісне. Це у колишньому Любомльському, а нині Ковельському районі. І хоч розташоване воно у мальовничій місцині серед високих сосон та пагорбів, сюди навіть жителі навколишніх сіл не часто приходять. А тим паче остерігаються тут купатися. Кажуть, що у водоймі, глибина якої ледь сягає чотирьох метрів, загинуло більше людей, ніж в усіх озерах вкупі взятих. Чому – пояснити ніхто не може. У селі Сильне, неподалік якого розкинулося озеро, люди розповідають, що не раз чули загадкові звуки – нелюдські зойки, тужливий рев. Кажуть, що то нечистий бешкетує напередодні загибелі душі. І дійсно, селяни підмітили, що після незрозумілого виття озеро забирає людські життя.

Рибалки переповідали, як у Лісному щось бовтається, свистить і кричить. З покоління у покоління переказують, нібито там нечиста сила водиться. Ці чутки частково знайшли підтвердження у кінці 70-х років. Тоді місцевим рибалкам у невід потрапило справжнє чудовисько: голова була подібна на людську, а лапи нагадували долоні. Та цей звір, кажуть, виявився… старезною видрою, яку нібито потім застрелили. Шкура істоти була величезною – 180 сантиметрів (зазвичай ці тварини вполовину менші). А ще у Лісному, як і в інших навколишніх озерах, не раз виловлювали дуже старих щук, які так поросли мохом, були заплутані у водоростях, що теж видавалися монстрами.

Легенди Лісного довгі роки підтримував покійний дід Тарас Барило з Гуменців. Його ще називали «вічним дідом». Тож він використовував переляк людей у своїх інтересах. Ходили чутки, що вночі по Лісному нечиста сила вогні палить. А то дід Тарас випливав на човні, розкидав по воді солому і підпалював. Ну і хто, скажіть, після такого піде туди рибалити? Слава про «сильненського» монстра докотилася до столиці, і про нього один з телеканалів зняв сюжет у програму «Паралельний світ».

Озеро Сомин. Американський телеканал шукав тут "волинське Нессі"

Світову ж славу здобуло волинське чудовисько з озера Сомин за два кілометри від одноіменного села, що у колишньому Турійському, а нині Ковельському районі. Берег озера густо поріс очеретом. Площа водного плеса тут — 124,00 га, максимальна глибина — 56,0 м. Ряснота риби і чиста вода дозволяють займатися дайвінгом і підводним полюванням. На березі є невеликий ліс, в районі озера також знаходяться кілька джерел криничаної води. Завдяки повідомленням про власного криптида озеро потрапило в ТОП-24 моторошних місць України за версією видання ВСВІТІ.

Найдавніша письмова згадка про небачене чудовисько в Сомині дійшла до нас з кінця ХІХ століття. Тоді староста сусіднього села Луків писав лист у Варшаву, що соминці (жителі відповідного села.- ПУ) не платять податки з вилову риби, тому що у воді живе змій, який пожирає рибу і нападає на худобу. Поляки навіть спорядили експедицію на озеро, однак перешкодила Перша світова війна.

— Люди міркують, що то величезний сом, — каже дослідник соминського чудовиська 50-річний Валентин Люпа з Луцька. — Соми можуть вилазити на берег на великих міцних плавниках. А рибини тут знатні. Тутешній рибак Олексій Рудинець піймав в озері сома під два метри. Більше 90 кіло заважив.

Учені припускають, що в Сомині живе доісторична прісноводна акула. Вона теоретично могла пережити льодовиковий період. На користь цієї версії свідчать археологічні знахідки, каже радник Інституту археології НАН України Валентин Волонтай. Волинські селяни часто викопують на городах закам'янілі зуби і кістки древніх риб. А в селі Дуліби Турійського району знайшли майже цілий скелет доісторичної прісноводної акули.

Однак обидві версії не в'яжуться з тим, що розповімо далі. Все може бути ще дивовижніше.

Як писав кореспондент Газети по-українські 2007 року, на той час залишався єдиний свідок, що бачив понівечених чудовиськом людей, 84-річний соминець Іван Ковальчук. То трапилось ще замолоду діда Івана, в першій половині ХХ століття. Одного разу його односельчанин погнав поїти волів до озера. Завів подалі у воду. Сам стояв на березі — мух відганяв. Раптом із озера вистрибнув величезний звір, схопив чоловіка за ногу і потягнув на глибину. Той почав кричати і відбиватися. Збіглися селяни, та побоялися лізти у воду. Перелякані воли кинулися на берег. Чоловік устиг вхопитися за роги худоби, потім вискочив на спину вола. Так вибрався на берег.

— Дядько Петро всім показував шрами на нозі від лап того чудовиська, — дід Іван ляскає себе по колінах і хреститься.

— Батько розповідав про відставного солдата Мартинюка, героя російсько-японської війни, — згадує Іван Ковальчук. — Чоловік пішов купатися на озеро і втрапив у лапи звіра. Видерся живим, але за тиждень помер. То перед сконом розказував, що то була велика ящірка, більше за бика вгодована. Голова змії, тулуб у лусці, а лапи з кігтями.

Вистежити чудовисько намагалися за німецької окупації. 1942 року до Сомина у супроводі десятка вантажівок із солдатами приїхала спеціальна експедиція, імовірно за наказом Берліну. Адже бонзи Третього рейху вивчали містичні явища по всьому світу. Німці оточили озеро, повитягували з машин човни і водолазне спорядження. Про результати полювання на монстра місцеві нічого не дізнались: поліцаї два дні не випускали селян із хат. Від експедиції на березі залишилися довгі сіті, скручені з металевого дроту.

Востаннє чудовисько бачили у 1970-ті. Воно напало на п'яного конюха Степана, згадує дід Іван. Той на березі випасав кобилу, приліг і заснув. Надвечір із води виліз звір, схожий на крокодила. Обнюхав Степана. Про це розповіли грибники, котрі побачили цю картину на виході з лісу, метрів за 200 від місця пригоди. Грибники почали кричати, махати руками аби врятувати бідолаху. Тварюка перед тим як відступити у воду, за переказом, оскалила на непроханих свідків пащу — а там жодного зуба.

Все це спонукало відвідати Сомин експедицію одного з провідних телевізійних медіа Заходу. Телеведучий Джеремі Вейд по всьому світу шукає докази існування невідомих раніше морських і річкових потвор. Щоб з’ясувати, чи дійсно всі ці істоти такі небезпечні, британець затіває екстремальну риболовлю на берегах знаменитих озер і річок Бразилії, Америки, Австралії, Конго, Німеччини тощо. Для зйомок в Україні він вибрав волинське озеро.

Мешканці Сомина охоче допомагали відтворювати для зйомок різні сцени, зокрема, організували «для камери» свято Івана Купала, «оживляли» легенду з життя «соминського чудовиська», робили муляжі. Вейд був вражений – так, як на Волині, його знімальну групу ніде не приймали. Українська кухня – борщ, вареники – їм дуже сподобалась.

Щоправда, нічого на Сомині знаменитий рибалка так і не піймав: три дні сидів зі своїми «крутими» вудками – і хоч би тобі якусь маленьку плотвичку зловив. Хоч місцеві кажуть, що ловлять тут сомів по декілька десятків кілограмів. Може, стало прикро йому через це, тому з багатьох годин записаного матеріалу до самого фільму увійшло дуже мало. Відзнятий матеріал на згадку жителям Сомина знаменитий режисер також не дав.

***

Скептики справжності легенди вказують на надзвичайно великі розриви проявів чудовиська у відносно малій водоймі. З огляду, що Сомин у найширшому місці сягає лише 1300 метрів, за сотні років свідоцтв мало бути в рази більше. А якщо йдеться не про сома, а про акулу чи динозавра, то щоб існувати мільйони років у відносно малій водоймі має жити ціла популяція, для самовідтворення.

Однак у прибічників "волинського Нессі" є на це свої контраргументи. Поліська низовина утворилася на дні прадавнього прісноводного моря. Понад 260 волинських озер є залишками тієї пересохлої водойми, і чимало цих карстових озер з'єднані між собою підземними водними каналами. Наприклад, посеред найбільшого українського озера Світязь виригають сотні тонн води два джерела діаметром 30 м кожне. Через них в озеро потрапляє диковинна риба і невластиві цій місцевості мінерали. Не виключено, що тими таємними протоками мігрує і соминське чудовисько: адже глибина озера Сомин подекуди сягає 56 м і тут також наявні карстові підводні печери, котрі досі не вивчені як слід.