"Конфлікт між СБУ та ГПУ існує", - Перший заступник голови СБУ звільняється через Шокіна

12 листопада стало відомо про те, що один із двох перших заступників голови СБУ — начальник Головного управління по боротьбі з корупцією та оргзлочинністю Центрального управління Віктор Трепак — подав президенту рапорт про відставку в зв'язку з неможливістю ефективно виконувати обов'язки через перебування на чолі ГПУ Віктора Шокіна. Адміністрація президента відмовчалася. СБУ заявила, що не має заяви Трепака, який перебуває на лікарняному. Кореспонденту DT.UA Іллі МОСКАЛЕНКУ вдалося зв'язатися з Віктором Трепаком і поставити низку запитань, передають Патріоти України.

— Насправді я подав два рапорти на звільнення з посади. Перший — 29 жовтня на ім'я голови СБУ. Я діяв згідно з тими правилами, які існують у Службі: заступник голови подає рапорт про звільнення голові, а голова на його підставі вносить подання президентові, який видає відповідний указ. За аналогією до процедури призначення на цю посаду.

Після того, як з моменту подачі рапорту минуло 10 днів і на нього не було належної реакції, 9 листопада я подав другий рапорт — уже безпосередньо на ім'я президента. Закон дає мені таке право: відповідно до ст. 13 Закону "Про Службу безпеки України", подання голови Служби є обов'язковим для призначення його заступника, а для звільнення — закон такого подання не вимагає. Тому я звернувся прямо до президента. Наразі перебуваю на лікарняному.

— Чим викликане ваше бажання піти з посади, адже на неї ви були призначені лише влітку?

— Ви кажете "бажання піти"? Чесно кажучи, було зовсім інше велике бажання — працювати. Адже навіть за такий стислий термін дещо вдалося реалізувати, зробити певні напрацювання, а головне — вселити віру багатьом співробітникам главку "К" у те, що можна працювати по-новому і по-серйозному. Тому рішення про звільнення можна вважати більше внутрішньо вимушеним. Але воно абсолютно усвідомлене, однозначне й тверде. Бо я чітко зрозумів, що за нинішніх обставин не матиму можливості працювати на цій посаді так, як можу, як того вимагає закон і потребує суспільство.

— Ми знаємо, що, перш ніж подати рапорт, ви зустрічалися з президентом Порошенком. Чим мотивували йому своє рішення?

— Зустріч відбулася 28 жовтня — на другий день після засідання парламентського антикорупційного комітету, в якому я брав участь разом із заступником генпрокурора В.Каськом.Предметом розмови з президентом були питання, пов'язані з діяльністю СБУ по лінії протидії корупції, — як поточні, так і перспективні. Йшлося і про справу так званих "діамантових прокурорів", поява якої, і це я кажу відповідально, була б неможлива без підтримки президента. Без його сприяння вона "захлинулася" б ще на первинному етапі її реалізації. Результатом цієї зустрічі стало те, що я повідомив главі держави про свій намір звільнитися із займаної посади. І виклав йому мотиви такого кроку.

— Ці мотиви ви потім зазначили в рапорті президенту про звільнення?

— Так. Я попросив звільнити мене із займаної посади "у зв'язку з неможливістю виконання очолюваним мною спеціальним підрозділом визначених законом завдань з протидії корупції та організованій злочинності через перебування на посаді генерального прокурора України Шокіна В.М.". Це — головна причина мого рішення. Хоч і не єдина.

— Тобто ви йдете через резонансну справу "діамантових прокурорів"?

— Справа "діамантових прокурорів" — це не просто резонансна справа стосовно прокурорів високого рівня. Багато в чому вона визначає подальший зміст боротьби з корупцією в нашій країні, бо вона ламає систему кругової поруки, закритості, недоторканності, яка створювалася й існувала десятиліттями. Треба розуміти, що прокурори, не маючи недоторканності де-юре, завжди були недоторканними де-факто. Кого з прокурорів можна "чіпати", а кого — ні, визначав генпрокурор, від якого вони повністю залежали і якому віддано служили.

Такий стан речей давав можливість генпрокурору "панувати" не лише в системі прокуратури, а й в усій правоохоронній системі. І значною мірою — також у судовій системі. Це та низка інших моментів роблять вітчизняне правосуддя дуже суб'єктивним, коли відповідальність тих-таки корупціонерів залежить не від наявності правових підстав, а від політичного чи особистого інтересу. Ми пішли на реалізацію матеріалів у цій справі, усвідомлюючи всі ризики і загрози. Адже справа стосувалася не просто прокурорів, а прокурорів найвищого рівня — першого заступника начальника головного слідчого управління ГПУ та заступника прокурора Київської області. Надалі став також відомий позаслужбовий зв'язок фігурантів у цій справі з генпрокурором.

— На згаданому вами засіданні парламентського антикорупційного комітету ви заявили, що у справі "діамантових прокурорів" на співробітників СБУ чиниться "потужний тиск". Однак тоді ви не деталізували, в чому ж проявлявся цей тиск і чи чиниться він особисто на вас.

— Відразу після затримання фігурантів у цій справі ГПУ відкрила чотири чи п'ять (точно навіть не знаю) кримінальних проваджень, предметом яких стала діяльність нашої слідчо-оперативної групи. Її членам інкримінували перевищення службових повноважень і т.п. Згодом ряд проваджень закрили, інші — передали у військову прокуратуру для розслідування. Недавно ГПУ відкрила ще одне кримінальне провадження — за розголошення державної таємниці, яке стосується мене і співробітників главку "К". Це провадження — надумане, підстави для його відкриття були штучно створені.

Сьогодні за ним ГПУ активно працює, збирає матеріали, проводить слідчі дії, тобто нам чітко сигналізують: ви під дамокловим мечем. Обвинувальні матеріали щодо мене ГПУ збирає навіть у тих кримінальних провадженнях, які не мають жодного стосунку ні до мене, ні до зазначеної справи. Свідкам, яких допитують у рамках інших проваджень, ставлять запитання про мою участь у реалізації справи "діамантових прокурорів". Це є очевидним процесуальним зловживанням. Буквально днями стало відомо, що ГПУ пішла ще далі. Вона захотіла отримати доступ до "святая святих" — режимно-секретного відділу апеляційного суду м. Києва.

Мета зрозуміла — ознайомитись із усіма оперативними матеріалами, у яких суд давав СБУ дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Це при тому що прокурори, які є процесуальними керівниками, і так мали певний доступ до оперативних матеріалів. Але хтось захотів побачити весь масив розробок, які проводили і проводять СБУ, МВС, Служба зовнішньої розвідки, ГУР Міноборони. Вочевидь, хтось дуже стурбований своєю та своїх наближених долею. І ГПУ вдалося отримати дозвіл суду на обшук у РСВ апеляційного суду Києва.

А знаєте, який суд дав такий дозвіл? Новозаводський районний суд Чернігова, голова якого має тісні неформальні контакти з керівництвом ГПУ. Тому ГПУ часто звертається до цього суду з важливих для неї питань. Це лише частина того, що відбувається навколо співробітників СБУ, які були задіяні в реалізації матеріалів у справі "діамантових прокурорів", навколо главку "К" в цілому. Така активність ГПУ у цих провадженнях виглядає як банальна помста і розправа. Найпарадоксальніше, що займаються цим колишні підлеглі В.Шапакіна з головного слідчого управління ГПУ, яке тепер очолює Ю.Грищенко. Останнього, як і В.Шапакіна, вважають наближеним до чинного генпрокурора. Що ще треба говорити?

— Очевидним є гострий конфлікт між вами та генпрокурором, між співробітниками СБУ та прокуратури. Це персональний конфлікт чи конфлікт між системами?

— Конфлікт між ГПУ і СБУ існує, навіть якщо виходити з того, про що я сказав. Зовні він може сприйматися виключно як персональне протистояння, що насправді не так. Безперечно, суб'єктивна складова в ньому наявна. Головні ж причини цього конфлікту — об'єктивні, що криються, зокрема, в законодавчій регламентації діяльності оперативних служб СБУ та повноважень прокуратури. Ідеться про чинний Кримінальний процесуальний кодекс, який, на мій погляд, побудований на концептуально хибних засадах. Він передбачає тотальний прокурорський контроль за діяльністю оперативних працівників і служб.

Оперативники не можуть і кроку ступити без погодження з прокурором — процесуальним керівником. Ми мусимо повідомляти прокурора про всі оперативні заходи, які здійснюємо стосовно корупціонерів. Це одразу ставить під загрозу всю оперативну розробку, бо на самому її початку з'являється додаткове потенційне джерело витоку оперативної інформації. І на практиці в багатьох випадках через нього відбувається "злив" такої інформації. Тим більшою є загроза, коли йдеться про документування протиправних дій самих прокурорів.

Крім того, прокурор, якщо він має персональний чи "корпоративний" інтерес, може заблокувати реалізацію справи ще на стадії оперативного документування. Процесуальне всесилля прокуратури було спеціально запроваджене ідеологами нового КПК. Пам'ятаєте, що він приймався у 2012 р., саме тоді, коли Янукович завершував концентрування політичної влади у своїх руках. А безпосередню владу над правоохоронними структурами він хотів сконцентрувати у руках найвідданішої йому людини — тодішнього генпрокурора В.Пшонки. Щоб мати повну обізнаність стосовно того, чим займаються всі оперативні служби, щоб легше було їх контролювати й використовувати. Тоді й придумали цього прокурорського налигача, який накинули на оперативників та слідчих, — процесуальне керівництво. Хоча Конституція не передбачає виконання прокуратурою такої функції.

Те, що цей нормативний витвір "освячував" сам Янукович, підтвердив тодішній керівник головного управління з питань судоустрою АП А.Портнов, який курирував розробку та ухвалення КПК. В інтерв'ю DT.UA він сказав: "Автором та ідеологом цього документа є президент України, а ми супроводжували цей процес і здійснювали його менеджмент". Януковича вже давно немає в Україні, а ми продовжуємо працювати за його ідеологією.

Тоді генпрокурором був Пшонка, тепер — Шокін, незабаром прийде хтось інший. Але системно це мало що змінює. КПК потрібно змінювати негайно. Треба відновити процесуальну самостійність слідчих і дати певну свободу для оперативної роботи. Достатнім контролем над такою роботою є дозвіл суду на проведення негласних заходів.

— Через порушення процедури суд визнав незаконним зняття недоторканності з І.Мосійчука. В ГПУ стверджують, що через порушення процедур при затриманні та обшуку в "діамантових прокурорів" суд їх відпустить, і це буде на вашій совісті. Що скажете?

— Скажу, що рішення про затримання В.Шапакіна та О.Корнійця і проведення обшуків, у яких брали участь співробітники СБУ, приймав слідчий за погодженням із процесуальним керівником. При цьому він керувався положеннями закону, який дає право слідчому затримувати особу на 72 години і проводити обшук без ухвали слідчого судді. Надалі законність підстав затримання зазначених осіб і проведення обшуків перевірялася в судовому порядку. Суд, у т.ч. апеляційної інстанції, визнав законним проведення вказаних заходів.

— Чи брали ви участь в розробці справи Корбана, і як оцінюєте те, що відбулося?

— Не брав. До реалізації матеріалів у цій справі не маю жодного стосунку. Давати ж оцінку проведеній СБУ спільно з ГПУ операції не можу, бо, по-перше, мені не відомі всі її деталі, по-друге, робити це мені було б неправильно.

— Чи правдива інформація, що дружина одного з "діамантових прокурорів" — родичка родини Порошенка?

— Вперше чую. Мені про це нічого не відомо.

— Хто, крім президента і голови СБУ, має вплив на кадрову політику СБУ?

— Ключові кадрові рішення в системі СБУ приймають президент і голова СБУ. Призначення на посади нижчого рівня та звільнення з них віднесено до компетенції керівників департаментів центрального апарату СБУ та начальників обласних управлінь. Безперечно, приймаючи кадрове рішення, кожна із зазначених посадових осіб керується не лише нормативно визначеними вимогами до кандидатів на посаду, а й певними власними критеріями та баченням. Адже за будь-яким кадровим рішенням стоїть відповідальність того, хто його приймає. Якби я сказав, що кадрові рішення в системі СБУ приймаються без урахування зовнішніх впливів, лобіювання, у т.ч. політичного, — я б покривив душею. Тією чи іншою мірою це є. Систему СБУ не можуть оминути загальні тенденції, які притаманні кадровій політиці держави загалом. Чи всі призначення в очолюваному мною главку "К" здійснювалися відповідно до мого бачення? Ні!

— Недавно Г.Корбан заявив, що ваш перший заступник — П.Демчина — оголосив себе "смотрящим" від І.Кононенка.

— Що Демчина і Кононенко добрі знайомі й постійно спілкуються — це майже загальновідомий факт. Як хто себе позиціює перед іншими — його особиста справа. Хоча, звісно, за цим можна судити як про сутність самої людини, так і про її моральність. А щодо "смотрящих", як ви сказали, — то тільки-но вони з'являться в СБУ, неважливо, від кого, — про спецслужбу держави можна буде забути.

— Ваші неприємності, серед іншого, пов'язують із тим, що ви втрутилися й намагалися зупинити схеми значних контрабандних потоків: горіхів, металу, спирту і цигарок. Чи правда, що з цього приводу ви відчули незадоволення Кононенка та Грановського?

— Масштабні контрабандні схеми можуть успішно "працювати" лише за умови, що їх організатори мають "добро" від усіх правоохоронних структур — прокуратури, фіскальної та прикордонної служб, СБУ. Після призначення мене на посаду першого заступника голови СБУ— начальника главку "К" — було проведено низку кадрових змін та організаційних заходів, якими давався чіткий сигнал: СБУ каже "стоп" таким схемам. Це не означає, що вони автоматично перестали працювати. Але їх існуванню виникла реальна загроза. Далі ми почали поступову роботу з ліквідації таких схем. Про це знало керівництво держави, співробітники Служби, представники бізнесу. Безумовно, знали про це й організатори контрабандних схем. Я дуже вдячний голові СБУ Василю Сергійовичу Грицаку за те, що його позиція в цьому питанні збігалася з моєю і він забезпечив мені можливість до останнього тримати таку позицію.

— Скільки, за вашою інформацією, силовики, які "дахують" схеми, мають зиску від контрабанди на Сході України та видобутку бурштину?

— Гібридна війна, яка йде на Сході України, породжує гібридність багатьох правових явищ. Зокрема тієї ж контрабанди. Бо порушення правил переміщення товарів через так звану лінію розмежування юридично контрабандою не є. Контрабанда — це незаконне переміщення певних товарів через митний кордон України. Але це юридичний бік. Фактичний полягає в тому, що схеми заробляння на переміщенні товарів на неконтрольовану українською владою територію Донецької та Луганської областей і з неї працюють. Безперечно, йдеться про величезні обсяги товарів і колосальні суми. Але які точно, я не скажу, бо ці питання входять до компетенції іншого заступника голови СБУ, який опікується діяльністю антитерористичного центру.

Прибутки від незаконного видобутку бурштину сягають десятків мільйонів доларів. Зрозуміло, що основна його частина йде не копачам, — вони працюють "за сльози". У цьому незаконному промислі збіглися інтереси криміналу, політиків та правоохоронців. СБУ знає, хто за ним стоїть. Знешкодити цього спрута дуже складно. Непросте завдання — документування злочинної діяльності організаторів зазначеного промислу. Але треба враховувати ще й соціально-економічні аспекти цієї проблеми. По-перше, питання видобутку бурштину залишаються законодавчо неврегульованими. По-друге, в цю діяльність залучено величезну кількість місцевого населення, для якого копання бурштину — чи не єдиний спосіб вижити.

— Чи зміниться, на ваш погляд, кардинально ситуація з протидією корупції після того, як Національне антикорупційне бюро запрацює "на повну"?

— Може змінитися, а може й не змінитися. Все залежить від кількох моментів. По-перше, від того, за якими принципами і наскільки професійно воно діятиме. По-друге, від того, кого призначать антикорупційним прокурором. Якщо це буде антикорупційний прокурор за назвою, а не по суті, то такою буде й діяльність НАБУ. Адже, попри його дуже широкі повноваження, НАБУ у своїй діяльності повністю залежить від антикорупційного прокурора, що санкціонуватиме всі заходи, які проводитимуть співробітники НАБУ з документування фактів корупції та процесуальної реалізації отриманих матеріалів. Положення про тотальну залежність оперативного підрозділу від прокурора, закладене в КПК, поширюється на відносини НАБУ й антикорупційного прокурора.

Фігура антикорупційного прокурора є надважливою в системі протидії корупції. Він — не просто посадова особа з величезними повноваженнями, він ще й символ та гарант справжньої боротьби з корупцією. Це добре розуміють як ті, хто хоче результативної протидії корупції, так і ті, хто хоче її імітації, щоб убезпечити себе та своє оточення. Звідси — всі ці проблеми, які виникли з формуванням складу та роботою конкурсної комісії. За законом, із відібраних нею кандидатів антикорупційного прокурора призначає генпрокурор. Якщо виходити з інтересів справи, то призначати антикорупційного прокурора мав би не чинний, а новий генпрокурор. Це я кажу не через якесь особисте упереджене ставлення до В.Шокіна. До нього є маса претензій із боку суспільства, політикуму, експертного середовища, наших міжнародних партнерів, які опікуються питаннями боротьби з корупцією. Все це об'єктивно знизить рівень суспільної довіри та легітимності (а вони в даному разі критично важливі) до антикорупційного прокурора, якщо його призначить чинний генпрокурор.

— І останнє запитання. В очолюваної вами структури є корупційні претензії до президента України Петра Порошенка та прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка?

— Відразу скажу, що для мене це питання нестандартне і складне. Його нестандартність у тому, що всі звикли до іншого: це президент і прем'єр-міністр як найвищі посадові особи пред'являють претензії до правоохоронних органів щодо їх корумпованості та незалежної боротьби з корупцією, а не навпаки. У чому ви маєте рацію, то це в тому, що у правовій державі має бути "навпаки". Якщо, безумовно, для цього є законні підстави.

Складність поставленого вами запитання полягає у двох аспектах. По-перше, через специфіку своєї діяльності про багато речей я просто не можу говорити. По-друге, вас не влаштовує ні відмова відповідати на це запитання, ні негативна відповідь по суті. Тим часом для того, щоб відповісти ствердно про наявність якихось претензій до найвищих посадових осіб, треба мати достатні правові підстави. Власне, як і у випадку пред'явлення претензій до будь-кого іншого. У мене таких підстав немає. Інша ситуація з тими, хто вважається командою глави держави і глави уряду або були призначені ними. Тут, навіть якщо судити з інформації, оприлюдненої вітчизняними та закордонними ЗМІ, проблеми є. І вони будуть ще більшими, якщо своєчасно не вжити дійових заходів, передусім кадрових.