Мінстець проситься на сміттєву люстрацію

На газетній розкладці відділення "Укрпошти" нарахував виставленими на продаж свіжих сімнадцять російськомовних видань і одне лише рідномовне - "Вечірній Київ". Враження таке, немовби знаходжуся не в центрі української столиці, а десь у москомовному Воткінську чи Урюпінську. Відтак, хочу поцікавитись, який владний ідіот дозволяє і далі реєструвати, видавати масовими накладами газети-пропагандисти "рузького міра"? Чому й досі існують, друкуються, реалізуються в маси такі відомі адепти рашизму, путіноманії як "КП в Украине" (КП - ворожа "Комсомольская правда"), "МК в Украине" - огидний українофоб "Московский комсомолец".

Це ж не що інше, як відвертий і неприкритий замах на національну безпеку України, це відверті публічні плювки на могили наших героїв, які за останні три роки виросли в кожному нашому місті і селі.

Тут просто треба брати за барки і трясти, як грушу тупака і кретина, міністра інформаційної політики України, за суміснимцтвом - кума П. Порошенка - Юрія Стеця. 2 грудня виповнилося три роки (!), як цей бездар, гаволов і ледащ невідомо, чим займається на своєму посту. Нехай він скаже, чи бодай на йоту змінилася картина повної експансії інофрмаційного поля України москомовним друкованим продуктом за час існування Мінінформу. Гарантую - у нього подібних даних немає, бо ніхто ж не контролює цей вкрай важливий чинник інформаційної політики. Висловлю тут свою приватну оцінку подій. Навпаки, ситуація тільки значно погіршилася. Позаяк, усе пущено на самотік.
Чому?

А тому, що міністерство інформаційної політики саме інформаційною політикою, якраз і не займається. У мене щодо цього є конкретна відповідь заступника міністра, котрий на моє прохання впливати на мовну політику телеканалів, преси так і написав, що це, мовляв, не їхня парафія.
Мінінформ насправді самоусунувся від цього державотворчого завдання.

Створюючи нове відомство (мабуть, же ж вкрай потрібне на етапі війни!), його творці, типу Ю. Стеця, виписали повноваження міністерства так, що його апарат не цікавить те, хто, що видає в державі, які цінності пропагує, до чого закликає, а головне, яку мову, які арегументи використовує для цього, до чого закликає. І це, ще раз підкреслю, в кривавий розпал нещадної війни Росії проти України. Коли московітські видання буквально заполонили нашу країну. Коли преса на 85-90 відсотків рашомовна. І цей, так би сказати, пресо-контент не мілішає...

Якщо в Мінінформу нині немає буцімто функціональних обов`язків впливати на суть і стан інофрмаційної політики в державі, то потрібно його або просто закрити, або терміново доповнити, розширити ці повноваження до набуття права регулювати ситуацію на інфополі. Впливати на неї. Але реформатором цих обов`язків має виступати саме міністерство. Знаходити дорогу зі своїми ідеями і до парламентської трибуни, і до Кабмінівських постанов, розпоряджень. Щоправда, набрані в апарат відомства Ю. Стецем співробітники, під стать йому - такі ж безвольні, ледачі, безініціативні. Цим же відзначається і слабкодуха апатія з боку парламентського Комітету зі свободи слова і діяльності ЗМІ.

Більше року тому, мабуть, нарешті уяснивши, що втрапив не в свої сани, міністр Ю. Стець заявив, що покидає свій пост, складає повноваження. Навіть, здається, і відповідну заяву написав. Але хтось і десь там нагорі погладив його по голівці, попросив тихенько сидіти під віником. Про нього, про очолюване ним міністерстов в державі ніхто не згадує, отож, Юра, кайфуй! Ось він і дрімає. Самої зарплати виділяється 16 тисяч гривень. А різних доплат, у тому числі й за інтенсивну працю, виробничі ризики і таке інше, вважайте ще вдвоє більше. Інформаційна ж експансія сусідньої держави, котру в Україні навіть ніхто не моніторить, усе більше розростається, БУКВАЛЬНО ЗАДАВЛЮЄ НАШІ МОВНІ ПОТУЖНОСТІ.. І це веде лише до одного - до поразки у війні проти Московії...

І тому таких Мінстеців не просто треба гнати в шию, а перед тим витягувати на Майдани, вимагати від них повного звіту НА СМІТТЄВІЙ ЛЮСТРАЦІЇ...