Рука Путіна в Україні: Як кремлівський кум рветься до влади, - Лещенко (відео)

Віктор Медведчук може виявитися не лише негласним агентом російського впливу, але й інструментом економічної експансії Росії. Про це пише журналіст Сергій Лещенко, передають Патріоти України, і продовжує:

Путінський кум не приховує бажання повернутися до політики. Він офіційно вступив у партію "За життя", яка намагається зібрати реваншистські налаштовані голоси, просуваючи "Опозиційний блок" в колишній вотчині Януковича.

Днями голова партії Вадим Рабінович опублікував фотографію, де він та Медведчук вдягнуті в однакові кашкети "За життя". Відповідь на питання, хто стоїть за Медведчуком, вкаже на інтереси, які їхня сила відстоюватиме в українській політиці. Медведчук володіє неймовірними багатствами, хоча все життя у політиці стверджував, що перестав займатися бізнесом ще в 1990-х роках.

Насправді, про природу статків Медведчука розповідає одна історія, яка залишилася непоміченою в Україні, хоча велике розслідування по ній зробило видання Financial Times.

Фактично, він може бути посередником при скуповуванні української промисловості російським урядом. Все почалося з того, що британські журналісти зацікавилися джерелами фінансування хмарочоса Trump International Hotel and Tower в канадському Торонто.

Видання з'ясувало, що партнером Трампа в проекті нерухомості в Торонто був такий собі емігрант з Радянського Союзу Алекс Шнайдер – колишній співвласник українського заводу "Запоріжсталь". Половина акцій заводу, якими володів Шнайдер і його український партнер Едуард Шифрін, несподівано змінили власників у 2010 році.

Гроші від продажу цієї промислової він направив на канадську нерухомість, побудовану під егідою Дональда Трампа. Подробиці цієї тіньової оборудки багато років були невідомі, і зараз спливли на поверхню завдяки тяганині в лондонському суді між колишніми партнерами Шнайдером і Шифріним. Отже, в травні 2010 року, як випливає з матеріалів Financial Times, Шифрін подзвонив Шнайдеру з Москви і повідомив, що на нього чинять "тиск", щоб партнери продали частку в "Запоріжсталі".

Покупцем був заявлений російський державний фінансовий інститут – "Зовнішекономбанк", наглядову раду якого очолював тодішній прем'єр-міністр Росії Володимир Путін.

За твердженням Шнайдера, Шифрін сказав йому, що в Москві це поглинання українського активу розглядають як "політично-стратегічне". Тоді на цей же пакет акцій претендував і Рінат Ахметов, але продавці вибрали росіян, які погодилися навіть заплатити штраф Ахметову за те, що перехопили у нього угоду.

А тепер найцікавіше. Крім штрафу Ахметову, компанія Шифріна і Шнайдера отримала від росіян додаткові 100 мільйонів доларів, які повинні були перевести через підставні компанії на Кіпрі і в офшорних зонах неназваним посередникам.

Як стверджував Шнайдер в британському суді, ці 100 мільйонів були, по суті, відкатом тій особі, яка організувала операцію між українськими олігархами і російською державою. Згідно з судовими свідченнями Шифріна, посередником в угоди був Ігор Бакай.

Багато хто забув уже це прізвище. Бакай – це перший керівник компанії "Нафтогаз України", яка була заснована за часів президентства Леоніда Кучми 20 років тому. Він втік з України в Росію після Помаранчевої революції 2004 року, а його останньою посадою була посада завгоспа президента України – Бакай керував Державним управлінням справами.

А працював Бакай під керівництвом Віктора Медведчука. Тому питання, яке не дає спокійно ставитися до повернення Медведчука в політику, – 100 мільйонів доларів відкату, які були отримані від росіян за продаж "Запоріжсталі" кремлівському банку – їх отримав виключно Бакай, або ж він був лише номінальним одержувачем, а російські гроші призначалися для його патрона Віктора Медведчука.

Дуже сумнівно, що Бакай, який нещодавно був арештований за шахрайство з грошима російських олігархів, міг опуститися до такого, маючи 100 мільйонів доларів відкату. Та й сама фігура Бакая не є таких масштабів, щоб він міг домовитися в російському "Зовнішекономбанку" з Путіним про те, щоб не просто купити "Запоріжсталь", але зробити це з переплатою для себе і штрафом для Ахметова.

Зате хто точно міг домовитися з Путіним – це його кум Медведчук. Від себе додам, що раніше Медведчука називали посередником при продажу половини акцій іншої промислової групи України – Індустріальний союз Донбасу.

І покупцем цього активу теж виявилися структури, пов'язані з тим самим російським "Зовнішекономбанком". Таким чином, є підстави стверджувати, що Медведчук не просто сповідує принципи "русского мира" в політиці. Не можна виключати, що він отримує щедре фінансування з Росії – "чайові" за продаж української промисловості структурам Кремля.

І тепер, якщо це правда, за російські гроші Медведчук рветься до влади в Україні. І робить це при повній бездіяльності нинішньої влади, яка обдарувала його регаліями посередника в переговорах, яка подарувала йому право літати в Росію прямим авіасполученням і надала можливість його друзям безперешкодно захопити цілі ринки в Україні – як то ринок автомобільного газу або дизеля.

Тому реванш Медведчука – це не лише змова по лінії Порошенко-Медведчук. Це трикутник Порошенко-Медведчук-Путін. Тим більше, що нинішній президент теж починав політичну кар'єру в рядах партії Медведчука СДПУ(О).

А значить – тільки суспільство може зупинити цей реванш старих корумпованих еліт, які розглядають владу як приватну власність та не гидують грошима Кремля.