Щирість і турбота — це те, що навіть під кулями зберігають наші хлопці, - Настя Федченко

"Цуценя чорне, але брови жовтуваті. Такі ж вушка з внутрішнього боку. Такі ж «борода» і «краватка». І всі чотири лапки песика ніби в бурих шкарпеточках. Цуценя махає тоненьким хвостиком, саме кудлате, товстеньке, наче маленьке ведмежа." - пише волонтер Настя Федченко на сторінці проекту "Повернись живим" у Facebook, передають Патріоти України.

"— Це «Кошмарик», — каже боєць. — Я «Кошмар», а це мій брат.

Боєць сміється, гладячи пса, а той смішно нюхає камеру.

— Це наш талісман, — гордо продовжує військовий. — Талісман взводу. Він ховається під час обстрілів.

«Кошмарику» всього два місяці, розповідає боєць і продовжує гладити цуцика. Той повертає голову навсібіч, ніби сидить на посту, камера йому вже не цікава.

Дія відбувається в передмісті Горлівки. Надворі спекотно, футболка під бронежилетом липне до тіла й мокріє. А тиша липневого передобіддя насторожує.

Песика «Кошмару» подарував командир.

— Приніс такого, як дві жменьки, — боєць однією рукою тримає цуценя, а іншу згинає човником, щоби показати, воно було зовсім крихітним чорно-жовтим клубочком.

Військовий розповідає, що песик не буде великим псом. Але товстеньким, як і старший брат. Боєць сміється, і його сіро-блакитні очі сміються теж.

— Ввечері оце хлопці по дорозі ходять, він відбіга від дороги сюди, і «Гав»! Голос дає, — сміється знову господар чотирилапого талісману.

У «Кошмарика» на шиї товстий ланцюг із підвіскою — золотистим гербом України на сріблястому тлі.

— Це ж патріот, наш, український собака, собака української армії. Він теж бере участь у службі, — «Кошмар» зі сміхом пояснює, чому вдягнув медальйон цуцику.

Українські військові дуже люблять тварин. На більшості позицій — свій невеличкий зоопарк. Переважно там бігає із десяток котів, попискують кошенята і клубочками качаються цуцики. І для всіх хвостатих бійці знаходять добре слово, час побавитися й діляться тим, що їдять самі.

Я ніколи не бачила жорстокого поводження з тваринками на позиціях. Їх люблять і оберігають як нагадування про дім, як тих, хто своєю поведінкою завжди сповістить про обстріл.

Котики й песики для військових чимось — як діти, які залишилися вдома. Їх оберігають, пестять, пускають спати в спальник чи на подушку й люблять безумовно. Щирість і турбота — це те, що навіть під кулями зберігають наші хлопці."