​Спецслужби України добре знають як знищити Захарченка та Плотницького

На тлі чергової істерії в російських ЗМІ, які щосили смакують подробиці нібито розкритого замаху на "лідера ДНР" Олександра Захарченко, виникає резонне питання – а чи є реальні можливості у держави Україна для фізичного знищення лідерів невизнаних республік, цитують оглядача depo.ua Патріоти України. Тим більше, що у світовій практиці боротьби з тероризмом таке рішення цілком успішно застосовується вже багато років. Тут варто згадати, наприклад, першого чеченського президента Джохара Дудаєва або лідерів ІДІЛ, які регулярно знищуються найрізноманітнішими способами в Іраку і Сирії. А вже про Ізраїль і говорити нема чого – методика відпрацьована до автоматизму.

Почнемо з першого пункту – можливості є. Технічно – цілком, адже те, що було на озброєнні російської армії 20 років тому, цілком собі є на озброєнні ЗСУ – я маю на увазі, наприклад, керовану ракету класу "повітря – поверхня", яка наводиться на сигнал мобільного телефону, якою був убитий Дудаєв.

Є й маса інших способів, які цілком собі випробувані російськими і західними спецслужбами – тут і отруйний порошок в конверті, і закладена міна, і снайпер з великокаліберною гвинтівкою. Врешті-решт, ніхто не заважає організувати засідку групи глибинної розвідки на досить безлюдній степовій дорозі на ту ж Савур-Могилу, куди Захарченко регулярно катається на різні заходи. А якщо згадати Ізраїль – то їх військові не зупиняються і перед ракетним ударом по лідерам терористів у досить людних місцях. А відстані на окупованій території не настільки великі, щоб не втрапити в стаціонарну ціль "Точкою-У" або "Смерчем".

Для всього цього, звичайно, потрібні "кроти", але і тут все зовсім не погано - агентури СБУ та ГУР на окупованих територіях цілком вистачає – треба хоча б трохи бути в курсі "армійської кухні", щоб розуміти масштаби роботи розвідників "за стрічкою". До речі, розуміють цей факт і приймають його як даність і самі бойовики – регулярно доводиться чути і читати в інтернеті стогони про те, що особисті дані зливаються в СБУ (а звідти на сайт "Миротворець") прямо зі штабів "армії Новоросії".

Однак, можна сміливо стверджувати, що до сьогодні в напрямку індивідуального терору українські спецслужби не працюють зовсім. Всі убиті польові командири (згадаймо хоча б Мозгового або Іщенко), які ритуально списуються на "українські ДРГ", є жертвами внутрішніх негараздів. До речі, цю тезу навряд чи варто розгортати в об'ємну статтю – всім розсудливим людям це зрозуміло.

І все з однієї простої причини – політичного сенсу вбивати того ж Захарченко просто немає. "Донецька Народна Республіка" - це просто ширма для російського впливу на Донбасі, і вбивство "лідера" не призведе до якихось результатів – куратори просто призначать іншого. Не є Захарченко і так би мовити "духовним" лідером опору - мало знайдеться людей, які до осені 2014 року могли передбачити зліт такої взагалі безликої людини, як Захарченко. Те ж саме стосується і його луганського "колеги" - Плотницького.

До речі, те, що за Захарченко персонально Україна полювання не веде, чудово розуміє і сам "батько республіки", інакше складно пояснити його появу, наприклад, у тільки що обстреляній українцями (за версією російських і "ДНРівских" ЗМІ) Оленівці. Адже те місце - пристріляне, за їх версією, і ніхто не заважав "підлим правосекам з "Айдару" кинути ще пару, або навіть пару десятків, мін. Але ні - Захарченко спокійно приїхав туди і роздавав інтерв'ю.

Хоча певні заходи безпеки той же Захарченко або Плотницький, звичайно, здійснюють – але бояться вони аж ніяк не українців, а скоріше когось із своїх спільників, з якими вони ділять відданий їм на розграбування регіон. При цьому чудово розуміючи, що для російських "спеців" проблеми прибрати їх (якщо така необхідність з'явиться) не буде.