"Цікава особливість: під час перестановок в уряді міністр освіти Оксен Лісовий лишився при посаді. Це при тому, що карної справи для нього вимагали навіть "слуги". З якого дива? Бо наказ №1112 від МОН здатен зруйнувати і ті невеликі залишки здорового глузду в освітній системі, які ще лишилися. До школи - тільки офлайн і тільки за місцем реєстрації. Серйозно? Під час повномасштабної війни? А ідея про скорочення шкіл і вчителів - коли купа дітей потребують особливої уваги й опіки? Що відбувається?" - пише письменник Андрій Кокотюха у своєму блозі, передають Патріоти України, та продовжує:
"Без малого місяць тому три десятки нардепів, серед яких були і представники "Слуги народу", з парламентської трибуни вимагали від тоді ще очільника Кабміну Дениса Шмигаля кримінальної відповідальності для очільника МОН Оксена Лісового.
Опускаю той факт, що прем`єрміністр, незалежно від прізвища, врученням підозр, слідством та посадками не займається - навіть у нашій країні зі, скажемо так, творчим підходом до законів. Важливо інше: депутати різних фракцій ситуативно об`єдналися, аби бити на сполох і рятувати освіту від наказу Міністерства освіти та науки №1112. Точніше, не від самого наказу, а від внесених у нього 20 червня змін.
Проміжний фінал цього - чергового! - освітнього трилеру авторства МОН відбувся 17 липня. Очільник Мінцифри Михайло Федоров заявив про скасування згаданих вище скандальних положень. Конкретно: дистанційне навчання залишається, а кількість учнів у класі не обмежується 20-ма школярами. Там є, точніше, було ще чимало всякого, але 18 липня всі спірні пункти з наказу №1112 обіцяють зупинити.
Що було не так? Найперше - був намір скасувати дистанційну освіту. Навчання - тільки офлайн, і це, до речі, декларується МОН, є складовою комплексної політики міністерства. Теоретично все звучить непогано, навіть своєчасно. Дистанційка була породжена не станом повномасштабної війни Росії з нами, а ковідом та карантинними обмеженнями. Тогочасний перехід у онлайн був не українською забаганкою. В цей режим вимушено переходили всюди, куди дістався коронавірус. Проте скасуваня дистанційки в Україні унеможливило російське вторгнення, яке взагалі поставило на паузу освітній процес. Таким чином, наші освітяни тут не винуваті.
Натомість дистанційні заняття виявили проблему, яка, здається, характерна переважно для українських реалій. А саме: зниження якості освіти як такої, хоча й до ковіду з якістю та доступністю були певні проблеми. Почалися вони навіть не з карантину. Адміністративна реформа призвела до оптимізації територіальних громад. Як наслідок, чимало сільських шкіл почали закривати через неналежну кількість учнів у класах. Рішення ніби знайшли: зробити одну школу на кілька сіл. Лишалося зрозуміти, як доставляти і вивозити після занять учнів, котрі живуть у сусідніх селах. І куди дівати вчителів, котрі раптом втратили робочі місця, потрапивши під молох скорочень.
Перехід у онлайн не вирішив ще однієї проблеми, про яку чомусь не говорить очільник Мінцифри: швидкості та якості інтернету по селах, особливо віддалених. Та де, там часом треба говорити про його наявність, тобто, відсутність. Міста теж не вирішили цю проблему. Батьки на дистанційні, а отже, вдома. Діти на онлайні, і теж удома, гаджетів на всіх не вистачає.
Подекуди дорослі й діти не мають особистих просторів (невеликі квартири, особливо - орендовані однокімнатні). До всього, рівень соціалізації, надважливої для дітей та підлітків, дуже сильно впав, що значно гірше, ніж погана оцінка в школі. Погодьтеся, не батьки й діти це придумали, та й МОН не від гарного життя таке запровадив, проте рішення поставленої проблеми не знайшли тоді, а тепер не знайдуть тим більше.
Підозрюю, фактично на п`ятому році ситуативного онлайну падіння якості освіти школярів стало фактом, від якого неможливо відвертися. Тож передбачене наказом № 1112 скасування дистанційки та повернення офлайну разом із соціалізацією теоретично можна вітати. Аби не одне суттєве "але": в "пакеті" із відновленням навчання наживо наказ передбачав згадане вище збільшення учнів від унормованих 5-ти до 20-ти.
Також від 1 вересня 2025 року передбачалася заборона вибору школи. Для розуміння: хочеш навчатися наживо - нехай батьки водять тебе тільки в школу за місцем твого проживання. Живеш у прифронтовій зоні? Батьки змінили місце проживання, дбаючи про твоє ж життя? Що зробиш, війна. Або ходи в школу, де є укриття, або… Ну так, або не вчися. Адже дистанційку скасовано для твого ж, школяре, блага. Укриття теж для твоєї безпеки. Офлайн в укриттях у твоїй рідній школі - або гуляй, не вчися, нехай мама з бабусею щось думають.
Схоже, в нинішніх умовах школярам залишається лише два варіанти здобути середню освіту в більш-менш безперервному режимі. Перший - підземна школа або школа з укриттями. Другий - дистанційне навчання. Погані обидва. Навіть у найбільш пристосованому укритті здебільшого неможливо створити окремі простори для різних класів та уроків із різних предметів. А для дистанційного навчання теж потрібні простори, технічні можливості, і головне - вчителі.
Їх скорочують. Якщо школу зруйновано чи вона з різних причин лишається без учнів, тримати сталий педколектив - це все одно, що тримати таку ж кількість сторожів. Вимушене переформатування навчального процесу, котра по факту є нічим іншим, окрім як ущільненням, виводить за дужки фахівців. Для чого кілька вчителів, якщо з дистанційкою цілком собі впорається один.
І не треба забувати про такий важливий фактор, як діти ВПО. Є загальна освітня програма, проте є й регіональна специфіка. Так само, як є школи різного рівня: від загальноосвітніх з повною та неповною середньою освітою до гімназій та ліцеїв. Новачками в класах часто-густо є діти з різним рівнем отриманих раніше знань. Не кажу вже про прогалини в навчанні через місяці поневірянь у пошуках більш-менш безпечних місць. Найкраще вчитися там, де твій дім, знайома атмосфера, з оточенням ти на плюс-мінус одній хвилі. Зміни місць проживання, помножені на війну та щоденні стреси ці самі стреси лише підсилюють. Тож по-хорошому, потрібно не скорочувати вчителів, а навпаки - залучати більше, аби дбати бодай про спробу інклюзії.
Таким чином, скасування скандального наказу №1112 не зупинить очікувану освітню кризу, а залишить її на тому рівні, на якому вона була. Освітній процес штормить. Перші розбиті об скелі кораблі вже показало цьогорічне НМТ з математики: рівень знань, який прирівнювався до "простенького 5-6 класного", насправді не дозволив упоратися з тестовими завданнями. Результат: випускники не змогли вступити в омріяні виші. І що прикро, ба навіть тривожно: в ідеальний шторм, який на освітньому океані збурила масштабна війна, на освітньому кораблі нема капітана й команди, здатних утриматися на плаву й подолати згубні наслідки".
Українська парамедикиня, командирка медичної служби "Ульф" батальйону "Вовки Да Вінчі" Аліна Михайлова вважає, що росіяни продовжать наступ на Дніпропетровську область та прагнутимуть подальшої окупації регіону. Про це вона розповіла в інтерв’ю проєкту...
FPV-дрон батальйону SIGNUM наздогнав та знищив російського окупанта на мотоциклі. Відповідне відео опубліковано на каналі підрозділу, інформують Патріоти України.