"Одні втомлюються втрачати друзів, інші - бачити сторіс про донати", - боєць ЗСУ

"Про втому… Черговий раз. Ми втомились, це правда, це нормально, це природньо. В кожного є своя межа. Тому і прояв втоми різний у різних людей. Ти втомився від постійних повітряних тривог, а ти втомилась від комендантської години та перевірок на блокпостах. До речі, він втомився від напруження, яке відчуває за кордоном, та того як йому важко хотіти повернутись, але звичайно, як завжди з поважних причин не мати змоги. Вона втомилась бачити в сторіс донати і в той самий час втомилась через те, що її хейтять за відоси в клубах. Вони втомились тікати від повісток", - пише військовий Богдан Кротевич у своєму Телеграм-каналі, передають Патріоти України, та продовжує:

"По іншу сторону ти втомився втрачати друзів, найкращих громадян своєї країни. Ти втомилась від того що комерси роблять всраті турнікети, від яких гинуть твої бійці. Ти втомився від довбаного міномета та від fpv дронів, які постійно намагаються тебе вбити. Ти втомився бути безліч разів пораненим і все одно йти на війну. Ти втомився копати, та копати за інших. Ти втомився часто бачити алкашів в суміжниках, та втомився пройобувати фланги та позиції через них. Втомився втрачати друзів відбиваючи ці позиції.

Я б міг сказати що я втомився від 9 років війни та служби. І копати, і втрачати, нести відповідальність, сидіти в полоні, знов йти воювати, насправді їбашити. Відчувати тягар кожного втраченого бійця, кожного неправильного прийнятого рішення, кожного полоненого побратима. Відчуття провини за те що вони досі там, а ти тут. Я б міг сказати що втомився, але це буде не правда.

Я не фанат психологів, тому що вважаю що вони не вирішують проблеми, а створюють ілюзію людині, щоб та жила з легкістю сприймаючи свої помилки з підписом « я такий як є, я повинен себе сприймати» - не всі психологи такі, але більшість - звичайно.

Ну і вся ця популярність зараз ходити до психологів тому що бариста замість лавандового рафу, налив тобі фрапучіно і це було занадто образливо для тебе, тому весь день ти ходив не в «ресурсі», змусила мене задуматись, чому я і більшість мого оточення (військові) не такі( хоча деякі після акубаратравм просять психологів і після цього виглядають для мене як хіпстерські дівчатка, але вони зачасту просто ще молоді).

Я думаю це загартування. І тут певно що я хочу подякувати своїм батькам, за те що як сказали б зараз «непрогресивно» мене виховували. Це єдина причина яку я собі знайшов за довгі дні роздумів.
9 років гайз, дев’ять. Це багацько коли ти не планував бути військовим. І певно що це ода старому вихованню, до якого в мене було багато претензій, але яке виявляється дієвим.

А насправді втомився я через те що воно щезає. Колись( лонг тайм егоу) мужчина був опорою, він не мав права бути слабким, «мужики не плачуть», терпи мужик,- все це викарбувало мене і багатьох нас стресостійкими. Зараз ти можеш бути слабким, ти можеш бути дівчинкою якщо ти хлопчик, якщо ти хочеш плакати плач, тікай за кордон - ніхто тебе не осудить, життя одне і це нормально бути егоїстом та прожити його так як хочеш.

Якщо ти слабенький на фізрі тебе не будуть вчити, ти стоїш в сторонці зі справкою, бо вчителя посадять якщо ти загнешся від своєї недолугості. Я втомився бачити як націю виховують слабкими дегенератами. Мені важко дивитись на те як деякі соціальні групи користуються піком своєї пропаганди, в той час коли більшість здравого соціуму загинуло, гине та воює. Я втомився уявляти що буде далі в Україні, якщо ми всі загинемо. Все повинно мати свої межі, і більшість кордонів починають перетинатись вже зараз.
В житті я керувався прекрасною цитатою Йоганна Вольфганга Гете «Лише той гідний життя та свободи , хто кожен день іде за них на бій!».

Тому сприймаю це як удари в спину, дуже неприємні, і як ті що підривають морально-бойовий дух.
Але доля замість депресії подарувала мені злість та ненависть, яка не дає змоги опускати руки і не дає змоги втомлюватись. Битись до останнього подиху заради прекрасного майбутнього нашої країни. І відбиватись від таких «ударів в спину». Тому досить нити коли все закінчиться, 9 років, а це все тільки початок і закінчиться це тоді, коли заплющиш очі назавжди".