Про них мріяли всі модниці! Коли в СРСР зʼявилися кольорові колготки

Яких тільки колгот не знайдеш зараз у магазинах – від базових до кольорових, ажурних та принтованих. Будь-яка модниця часів СРСР багато віддала би за доступ до такого розмаїття, адже в радянські часи колготи були символом статусу, об'єктом полювання, а іноді справжнім скарбом, передають Патріоти України.

OBOZ.UA розповідає, як жінки Союзу ставились до звичайних панчішних виробів. І як вони їх діставали, та коли вершину мрій – кольорові колготи – почали виробляти в самому СРСР.

Дефіцит, як двигун моди

Епоха "тотального дефіциту" в СРСР породила унікальне явище: ажіотажний попит на будь-який якісний чи просто гарний товар. Радянська легка промисловість, орієнтована на виконання плану, а не на задоволення потреб людей, хронічно не встигала за світовими модними тенденціями.

Імпортні речі отримали навіть свою жаргонну назву – "фірмá". Будь-які речі, які не були схожі на грубе та безбарвне Made in USSR, автоматично ставали об'єктом жадання. Колготи не були винятком. Дефіцитний товар не купували — їх "діставали" через знайомих продавчинь, "по блату" або відстоявши кількагодинну чергу, коли їх раптово "викидали" у продаж.

Якщо вдавалось щось "урвати", йоого берегли, як зіницю ока. Імпортні колготи, особливо з капрону чи пізніше лайкри, були надзвичайно цінними. Їх носили місяцями. Стрілка або затяжка була маленькою трагедією. Її "піднімали" спеціальними гачками в ательє або заклеювали лаком для нігтів.

Таке ставлення легко пояснювалось ціною на колготи. "Фарцовщики" продавали імпортні вироби утридорога. Пара чехословацьких колготок могла коштувати 3-5 рублів при середній зарплаті інженера у 120-140 рублів. За рідкісні моделі просили і 10-15.

У такій атмосфері будь-яка річ, що відрізнялася від похмурої радянської стандартної продукції, ставала хітом. А кольорові колготи були просто вибухом на тлі сірої буденності.

Від імпорту до "гармошки"

Звісно, навіть планова радянська економіка реагувала на попит. Але робила це запізно і дуже мляво. Тому історія колготок в СРСР — це історія запізнення та спроб наздогнати.

Так у 1960-х рр. до Союзу дійшла мода на мініспідниці і вона вимагали заміни панчохам. Перші колготи в СРСР були майже виключно імпортними. Основним легальним постачальником були країни соцтабору, насамперед Чехословаччина та Східна Німеччина. Вони виробляли колготи переважно базових кольорів: тілесного, чорного, інколи димчастого. Ці предмети були страшенним дефіцитом. Про кольорові моделі тоді майже не йшлося, вони траплялися як абсолютний ексклюзив у дружин дипломатів.

Наприкінці 1970-х рр. кольорові колготи стали справжнім модним хітом у світі. І цей тренд дістався навіть СРСР. Слідом за західними трендами диско, панку та аеробіки популярності набули червоні, сині, зелені, в сіточку, з люрексом моделі. Дістати такі колготи легально було майже неможливо. Їх привозили моряки, стюардеси, або вони продавалися у валютних магазинах "Берізка". Поява кольорових колгот у жінки могла спровокувати справжню заздрість з боку подруг.

Приблизно у цей період, намагаючись боротися з дефіцитом, СРСР почав налагоджувати власне виробництво. Найбільшим став Брестський панчішний комбінат у Білорусі. Однак якість його виробів залишала бажати кращого. Ці колготи погано тягнулися, були не еластичними, часто не відповідали реальним пропорціям і, що найгірше, збиралися "гармошкою" на щиколотках і під колінами.

Коли ж справа дійшла до кольорових радянських колготок, палітра була специфічною. Замість яскравих чистих кольорів, фабрики часто випускали дивні гірчичні, болотно-зелені або тьмяно-коричневі відтінки.

Таким чином, аж до самого розпаду Союзу модні кольорові колготи залишалися переважно імпортним і дефіцитним товаром, символом "красивого життя", яке доводилося "діставати".