"За нашим звичаєм тебе мали б побити батогами до смерті": Український ром із 24-ї ОМБр зустрівся з полоненим етнічним ромом з армії РФ (відео)

Ромська спільнота має власні традиції та звичаї, а також покарання за порушення законів громади. Як вийшло, що роми воюють один проти одного? Про це й не тільки військовий з 24-ї окремої механізованої бригади Іван спілкувався з полоненим росіянином-ромом. Інтерв’ю записала 24-та ОМБр імені Короля Данила, передають Патріоти України.

Хто ти?

Євдокимов Іван Петрович, за національністю ром.

Я теж Іван, і теж є ромом. Тож поговоримо про нашу національність і як так вийшло, що ти приїхав сюди воювати, порушуючи ромські традиції. Як ти підписав контракт?

Підписав контракт у 2023 році в Ольховатці Воронезької області. Три місяці навчань, потім нас відправили на Херсонський напрямок. Там стояли в обороні, нам сказали, що стоїмо в обороні й дали завдання не пропустити нікого на свій бік.

Що тебе спонукало піти воювати?

Я мав борги. Пристави мені запропонували підписати контракт, щоб списати борги й нібито допомогти українському народові, щоб НАТО не утискало права. Нам сказали, що НАТО обмежує права, ображає цивільних. Нам сказали, що НАТО розширювалося на вашій території та порушило договір з РФ.

Як батьки поставилися до того, що ти пішов воювати?

Дуже погано, сварили, казали, що не потрібно цього робити. Тому що ми, роми, насправді ж не воюємо. Виходить, я прийшов сюди за Росію воювати, за документами я громадянин цієї країни. В Україні були родичі роми, вони переїхали в Німеччину, здається, як біженці, не спілкуємося з ними.

Уявляєш, якби ті роми, що живуть в Україні, дізналися, що їхній родич з Росії приїхав сюди їх убивати?

Це неправильно, я згодний. Це велика помилка.

Чому роми не воюють, ти знаєш?

Родичі неодноразово мені про це розповідали, що в нас немає своєї держави, ми не воюємо і не втручаємося в конфлікти інших країн. Я не йшов проти якогось із народів чи проти своїх. Думав, що ми стоятимемо в обороні чи будемо окопи копати.

Ти знаєш, що родичам ромів, які пішли воювати за Російську Федерацію, нічого не виплатять? Бо для них ти покидьком. Що до, що під час чи після війни – всі роми для Росії є нічим, на відміну від України. Розкажи, яке ставлення до вас у російському суспільстві.

Вважають, що ми всі ошуканці, торговці, продаємо наркотики, неохайні. Що не вміємо заробляти на життя чесним шляхом. Є ромки, які ворожать та дурять людей, через що до нас так ставляться.

Я працював чесно, на будівництві в Москві. Пропонували зарплату від 80 тисяч рублів, але я посварився з начальником. Я відпрацював місяць, мені віддали тільки половину. Мене оштрафували через це, сказали, нібито я не виконав план і порушив договір, мені віддали тільки 30 тисяч.

Потім шукав іншу роботу. Я не збирався підписувати контракт з армією РФ, але мені виписали штрафи за порушення водіння. За це мене могли навіть посадити, а контракт міг списати ці борги.

Як ви потрапили в полон?

Ми йшли на точку Х-103, командир сказав там закріпитися. Наша частина здалася сама – думали, що залишатимемось на місці й ніхто нікуди не йтиме. Зі мною був товариш, ще я розказав, де інші двоє. Командування говорило, щоб ми не здавались у полон і брали з собою гранати, тому що краще підірватись, аніж потрапити в український полон.

Тим часом ми сім днів сиділи без їжі та води. Постачання було пів кружки води на двох і маленький батончик. Вирішили здаватися. По окопах до того неодноразово прилітало, і коли виходили на рацію, нам казали: "Не бійтесь, це наші працюють, усе нормально". Виходить, росіяни цілились по окопах, де ми сиділи.

Коли ваші хлопці підійшли, ми відразу сказали "Не стріляйте, ми здаємось".

Багато у вас було "двохсотих"?

Так, були. Першої групи з 4–5 осіб одразу не стало, так і не дійшли до позиції: або хтось наступив на міну, або БПЛА "Баба-Яга" прилетіла і все розбила. Загинув мій двоюрідний брат, який воював, теж ром. Не знаю на якому напрямку був, десь місяці 3–4 вважався безвісти зниклим. Рідні сумували й були в шоці, я теж погано почувався. Хотів додому, відпрошувався в командування, щоб відпустили на похорон, але не вийшло.

Розкажи про вашу ромську громаду.

Живемо зі своїми сім’ями, спілкуємося з родичами, свята відмічаємо разом. Є влахи, серви, кримські роми. У нас, наприклад, жінки заміжні ходять без хусток, а влахи повинні їх носити. У кожної сім’ї свій порядок і закон. У мене неофіційний шлюб, є син.

Ти розумів, що міг померти тут, в Україні, і твою єдину дитину міг забрати не ром, або ром, який знущатиметься з нього?

Я не думав, що війна затягнеться надовго. Думав, буде перемир’я…

Яке перемир’я? Хтось тобі про таке казав?

Не раз командири розповідали, що будуть перемовини, все нормалізується й обійдеться. Можливо, так вони намагались заспокоїти, щоб ми сподівались на швидке повернення додому.

Скільки тобі платили?

Близько 250–270 тисяч рублів. Я не рахував, скільки заробив загалом, гроші надсилав родичам. Дружині, синові, матері, батькові, братові, тітці, сестрам – розсилав усім, неодноразово. Так, вони були проти того, аби я воював, але сам робив перекази, грошей вони не просили. Дзвонили, дякували, але говорили, що не варто було.

Про звичаї

Ми давно не кочуємо, стали осілими ромами. Але досі маємо закони, дотримуємось їх і живемо за ними. Зараз молодь дещо розбещена, буває, що не дотримуються звичаїв. Я виконую ті закони, про які знаю.

Які ромські закони ти знаєш та яких дотримуєшся?

У нас їх багато. Бути чесним зі своїм народом, шанувати старших, дотримуватись традицій. Наприклад, Різдво у нас дуже велике свято. Збираємось і їдемо на сватання, організовуємо весілля, але тільки незайманим дівчатам. Якщо виявиться, що вона мала інтимний досвід, сім’я влаштує великий скандал, її сваритимуть і битимуть. Є ромські суди, громада там вирішує, що робити з людиною. Баронів, які є старійшинами й лідерами поселення, в нас немає. Традиція ворожити і красти теж відійшла вже давно, ми працюємо, трудимося.

Не бреши. Я теж ром і знаю, що це таке. Раніше сам казав, що ви ворожите. Чи є в законах, щоб ром проти рома воював? Ти відповів, що ні, і виходить, що ти порушуєш закон. Як бачиш, ми однієї національності, але я захищаю свою країну і перебуваю на її території, не лізу до вас. Я не порушую звичаїв, а ти це робиш. Якщо у спільноті нормальні роми, в разі повернення вони мали б тебе забити батогами до смерті. Якщо у вас не відбудеться суду, бо барона не маєте, і тебе не вб’ють напідпитку, матимеш сором на все життя.

Що порадиш росіянам, які воюють?

Я раджу їм припинити це робити, щоб звертались у всі можливі служби, які допоможуть залишити збройні сили РФ. Ті, хто на позиціях, нехай постараються вижити і повернутись додому, або піти в полон. Бо якщо не здадуться, вони помруть.