Розставлено крапки над "і": Вчені з’ясували, чи передається почуття гумору у спадок

Якщо ви - майстер жартів і сарказму, а ваші брати чи сестри ні, у вас є наукове виправдання. Нове дослідження доводить: на відміну від інтелекту або кольору очей, почуття гумору - це не спадкова риса, передають Патріоти України.

Уперше науковці вирішили з’ясувати, що більше впливає на нашу здатність смішити — гени чи середовище. Для цього вони залучили тисячу близнюків: однояйцевих (які мають 100% спільного ДНК) і двояйцевих (приблизно 50%). Їм запропонували придумати дотепні підписи до карикатур.

Якщо б гумор передавався у спадок, однояйцеві близнюки мали б бути значно подібнішими у своїх жартах. Але результати виявилися неочікуваними: рівень комічності був приблизно однаковий у всіх парах. Висновок — наше почуття гумору формується середовищем, а не генами.

Це також може пояснити, чому серед відомих коміків рідко зустрічаються брати чи сестри — винятки, як брати Маркс або Чакл, лише підтверджують правило.

Керівник дослідження доктор Гіл Грінгросс з Університету Аберіствіта пояснює: «Незважаючи на важливу роль гумору в нашому житті, досі мало відомо про те, як формується це вміння. І хоча інші когнітивні здібності, як-от креативність чи математичні навички, часто передаються генетично, з гумором усе інакше».

Він додає, що вміння жартувати — це складне поєднання особистісних якостей, психологічних характеристик і навіть соціального контексту: ми по-різному жартуємо на побаченні чи на сцені.

А ще дослідження має цікаві наслідки для розуміння ролі гумору в еволюції та стосунках. Попередні роботи показували, що жінки більше цінують у партнерах почуття гумору, тоді як чоловіки — здатність жінки його оцінити. Тож жартувати «для враження» — цілком природна стратегія для чоловіків.