У самому центрі Кропивницького, поруч із обласним краєзнавчим музеєм, стоять кам’яні стели, які багато хто сприймає як звичайний елемент міського простору. Проте за цією зовнішньою простотою приховується одна з найцінніших археологічних колекцій такого типу в Україні, передають Патріоти України з посиланням на gre4ka.info
Йдеться про антропоморфні кам’яні стели, які в народі називають «скіфськими бабами». Їм понад дві з половиною тисячі років — і вони значно старші за саме місто. Ці пам’ятки відкривають вікно у світ степових цивілізацій, розповідаючи про владу, вірування та поховальні традиції скіфів.
Як пояснюють дослідники, такі стели — це камені, яким надавали людських рис: окреслювали голову, плечі, елементи одягу й навіть зброю. У колекції біля музею представлені переважно саме скіфські зразки, хоча є й одна половецька стела, яка помітно відрізняється стилістикою.
Традиція встановлення подібних скульптур сягає ще енеоліту, але саме в скіфську добу вони набули особливого значення. Вважається, що такі стели ставили на курганах представників військової знаті — вождів або царів. Це були не просто надгробки, а сакральні символи.
Одна з найцікавіших інтерпретацій пов’язує їх із уявленням про правителя як посередника між світом людей і богів. Після смерті царя цей зв’язок нібито не зникав — його продовжувала кам’яна постать, встановлена на могилі.
Кожна стела має свою «мову символів». Наприклад, бойовий пояс, який ділить фігуру навпіл, символізує владу і водночас розмежовує світи — земний і потойбічний. Меч і горит (футляр для лука і стріл) вказують на статус воїна. Гривна на шиї — знак високого становища.
Окрему увагу привертає деталь, яка часто викликає подив: зображення фалоса. У сучасному сприйнятті це може виглядати неоднозначно, однак у скіфській культурі цей елемент мав глибоке значення. Він символізував не просто стать, а родоначальника, безперервність роду і передачу влади від покоління до покоління.
Інколи в руках фігур можна побачити ритон — ритуальну посудину, яка також підкреслює високий соціальний статус похованого.
Цікаво, що всі стели різні. Попри спільні риси, кожна має унікальні деталі: десь чіткіше промальовані прикраси, десь — зброя або риси обличчя. Це свідчить про те, що їх створювали індивідуально, під конкретну людину.
Назва «скіфські баби», попри поширеність, є радше народною. Вона походить із тюркських мов, де слово «баба» означає предка. Тож мова йде не про жіночі фігури, а про узагальнений образ пращура.
Більшість стел виготовлені з місцевого каменю — граніту, що підтверджує: їх не привозили здалеку, а створювали безпосередньо в регіоні. Це ще раз підкреслює значення території сучасної Кіровоградщини як одного з центрів ранньої Скіфії.
Втім, сьогодні ця унікальна колекція перебуває під загрозою. Камінь поступово руйнується через вплив погоди, забруднення та біологічних факторів. Фахівці наголошують: без належного захисту — хоча б у вигляді навісів — ці пам’ятки можуть бути втрачені.
І водночас саме вони можуть стати потужною туристичною візитівкою міста — місцем, куди приїжджатимуть не лише заради історії, а й заради відчуття зв’язку з тисячолітнім минулим.
17 липня ветеран Другої світової війни Дейв Кіґґі відзначив своє 100-річчя. Пенсіонер розповів про свою головну мету та поділився тим, що допомагає йому жити довше. Про це пише «Главком» із посиланням на People, передають Патріоти України. Дейв Кіґґі з...
Усього за кілька кілометрів від Львова можна побачити одну з найстаріших природних пам'яток регіону. У селі Підгірне збереглися три вікові дуби, вік яких, за оцінками фахівців, становить близько 400–500 років. Саме тому їх пов'язують з епохою Богдана Х...
