Аваков може спати спокійно: Блогер про загадкову смерть одного з організаторів "Азова" Ярослава Бабича

Слідство всіма силами гальмує розслідування й приховує подробиці вбивства навіть від родини.

Ярослав Бабич. Фото: соцмережі.

"Вбито (знайшли мертвим у власній квартирі 26 липня 2015 року – ред.) ідеолога "Азова" Ярослава Бабича. Аваков може спати спокійно. А ми? Це також розповідь про "троянських коней" у добровольчих батальйонах, які мають завдання підривати ці структури зсередини, аби усувати небезпеку для системи. Нам не все одно і ми хочемо знати правду", - написала Богдана Бабич на своїй сторінці у "Фейсбуці", передають Патріоти України.

Півроку тому мене шокувала смерть Ярослава. За день до його "самогубства" ми списувались у ФБ. Я мала за кілька днів з ним зустрітись. Не встигла.

Я написала, що не вірю в таке "самогубство" й чекала, що слідство розслідуватиме і знайде винних у цьому злочині. Тим паче, що було відкрито кримінальну справу за ст. 115 ч.1 ККУ "Умисне вбивство". Минуло понад півроку. Тепер очевидно, що слідство всіма силами гальмує розслідування й приховує подробиці вбивства навіть від родини.

Тому я хочу викласти факти й проситиму поширення інформації, аби знайти людей, які зможуть допомогти розібратись у цій справі. Пам'ятаєте, як пролетіло повідомлення про загадкову смерть Ярослава, але без особливих подробиць? Азовці сором"язливо ховали очі й намагалися не поширювати інформацію. Адже це "самогубство" було візуально підлаштоване під нещасний випадок через "сексуальні ігрища з мотузкою".

Як правило, військові приховують "негероїчну смерть", на кшталт бійки в притоні у повій або від садо-мазо розваг. Про це соромно говорити. Саме на це й було зроблено ставку у випадку з дивним "самогубством" Ярослава.

Факти. Дружина Ярослава Лариса Бабич говорила, що зідзвонювалася з чоловіком напередодні 24.07.2015, коли він повертався з Карпат до Києва, де проходив вишкіл азовців.

– Він був у доброму гуморі, мав купу планів, – розповідала вона. – Хіба, поскаржився, що 16-годинний переїзд за 30-градусної спеки дався взнаки, тому він має єдине бажання – відіспатися, бо завтра має кілька важливих зустрічей. На кінець розмови сказав: "Приїду додому, прийму душ, наберу".

У сім"ї було правило – повідомляти місцезнаходження. Але вона так і не дочекачася його дзвінка. Подумала, що просто втомився і заснув. Коли наступного дня він не вийшов на зв'язок – захвилювалась і попросила азовця, який мешкає в Бучі, подивитись, чи є Ярослав у квартирі. Можливо, йому стало погано.

Азовець пішов до будинку і повідомив, що в деяких вікнах горить світло, відчинено вікна на провітрювання, але ніхто не відповідає, двері зачинено зсередини. Прийняли рішення знайти медвежатника і зламати замок. Один із азовців зайшов до квартири і повідомив, що Ярослав повішений на шведській стінці.

За свідченнями азовців, вони чекали перед входом до квартири на приїзд міліції. Ярослава знайшли повішеним у дитячій кімнаті, на шведській стінці, перед трьома портретами власних дітей та купою дитячих іграшок навколо. На початку слідства ще можна було припускати, що чоловік самовдовольнявся в такий спосіб. Але...

Чоловік мав трьох дітей і дружину, яка жодного разу за 15 років не застукала його за такими "еспериментами" і не бачила ніяких синців на шиї. Вам будь-який фаховий сексопатолог підтвердить, що такий вид сексуального задоволення важко приховати. Ба навіть більше, як правило, такі чоловіки дуже рідко можуть отримати задоволення в інший спосіб і зазвичай роблять це разом з партнеркою. Та зі слів Лариси нічого подібного не траплялось.

Зрештою, навіть якщо б він самовдовольнявся в такій спосіб, то навряд чи в дитячій кімнаті. Це психологічно несумісні речі, тут убивці недоопрацювали. Але шведська стінка, де можна було "повісити", була лише там. І лебідку довелося також із собою принести, бо в господарстві її не було.

Крім того, в коридорі стояла пляшка недопитого пива, хоча Ярослав взагалі не вживав спиртного, бо мав виразку шлунку і спиртне було категорично заборонено. Колеги, які їхали з ним разом із Карпат до Києва, сказали, що Ярослав не купував пива дорогою додому. Чоловік, який проживав три тижні в Карпатах в одній кімнаті з Ярославом, також підтвердив, що Ярослав жодного разу пива не вживав. Дружина передала слідчим футболку Ярослава, яка була облита якоюсь спиртовою настоянкою, але на неї особливої уваги не звернули, як і на інші факти.

Я вірю Ларисі, що це не може бути нещасний випадок на сексуальному підгрунті, бо якщо б вона мала таку підозру, то,звичайно, й реакція була б інакшою – сховати інформацію і не розповідати нікому, аби про це не дізнались родичі, сусіди, діти. А їй болить і вона обурена, що так підло вчинили з її чоловіком і хочуть змусити її замовкнути.

Вона розповідає, що коли вона зі свідками приїхала до бучанського паталогоанатома Н. Є. Іванченко, та зустріла їх такою фразою: "Что вы ко мне тут ездите, а то ты не знала, что твой муж увлекался всеми этими сексуальными играми; но будь умной, я понимаю тебя как женщина и не буду выносить этот позор, не напишу это в отчете".

– І от тільки тоді я зрозуміла в чому річ, – згадує Лариса. – Вона мені прямо запрпонувала мовчати. Зі мною був також брат Ярослава і моя подруга, ми почали з"ясовувати, що цей паталогоанатом несе, як вона сміє подібне пропонувати, і в цій перепалці вона нам видає: "А что вы тут кипишуете? Я писала то, что мне говорили сверху с подачи ваших же".

Вона розповідає, що на допиті у слідчого, були також були запитання, на кшталт: "А чи одягав ваш чоловік жіночу білизну, а чи були в нього якісь нездорові сексуальні вподобання, чи не читали ви "50 відтінків сірого" і так далі? І принципово не показували фото з місця події. А потім, таки показали.

– Я побачила якусь накручену, незрозумілу для мене конструкцію, я навіть тоді не зрозуміла, що це імітація сексуального збочення, бо навіть таких підозр у мене не виникало. Але я миттєво помітила відсутність прикрас на тілі чоловіка, і одразу поставила запитання слідчому, чи є зниклі прикраси в списку вилучених речей? У списку вилучених речей прикрас не виявилося.

Дружина Ярослава подала чотири клопотання про визнання її потерпілою стороною, та отримала чотири відмови. Це не дає можливості мати доступ до справи, щоб ознайомитись з експертизами та здійснювати паралельне розслідування.

Спробуємо відтворити події. Втомлений Ярослав повернувся з місячного вишколу в Карпатах. Напевно, до нього прийшли знайомі, бо чужим він би не відчинив дверей о такій порі, слідів бійки в квартирі не було, й недопите пиво свідчить про, як мінімум, одного відвідувача.

Але щоб приспати чоловіка потрібно було двоє: один відволікає, а другий заходить ззаду і прикладає хустинку з хлороформом. Потім його роздягли, зняли прикраси і повісили. Таким чином, вирішили підкинути слідству оригінальну версію, про яку мовчатимуть рідні, аби не осоромитись.

Патологоанатом міг би знайти сліди хлороформу під носом, якби ретельно проводив експертизу. Могли б знайти й чиєсь волосся чи додаткові синці. Але товариші з "Азова" її попросили цього не робити. Про що вона й сказала дружині.

Як відомо, "Азов" створювали під юриздикцією МВС. Вадим Троян – один з керівників штабу "Азова" й на той час очільник управління МВС Київщини обіцяв сприяти слідству. Але за фактом, відбулось зворотнє.

За кілька днів невідомі видалили обліковий запис Ярослава Бабича у Фейсбуці, його пошту і телеграм. Технічно це можливо було зробити через телефон, який знаходився на той час в правоохоронних органах. Фактично була зачищена вся інформація, яка могла б допомогти слідству. Якби це було "самогубство" чи "нещасний випадок", навіщо було так оперативно позбуватися доказів?

Цікавий факт, у 2008 році, коли Вадим Троян не був на таких високих посадах, Ярослав Бабич був його адвокатом і захищав його в справі "Марш патріотів, зіткнення з міліцією". Тобто, коли Троян мав проблеми – Ярослав його відстоював, але коли трапилась трагедія з Ярославом – Троян виявився таким собі "троянським конем" в "Азові".

Крім того, самі азовці попросили дружину мовчати, бо йде війна й не потрібно підіймати хвилю, мовляв, ми допоможемо слідству й розберемось, що сталось. Пройшло понад півроку. Нічого. Проаналізувавши факти, можна висувати дві версії:

По-перше, Ярослав міг стати комусь на заваді в "Азові". За місяць до смерті Ярослав з ядровими азовцями хотів йти з організації через невідповідність діяльності організації заявленим цілям. Останнім часом, ідея визволення країни підмінялась банальним заробітчанством, як то в ситуації із зустріччю Фірташа і паралельним дописом-страшилкою від Авакова. Працювала група Боцмана.

Лідер "Азова" Андрій Білецький усе більше дослухався до людей, які приносили гроші, а не ідеї. З"являлись спонсори з темним минулим і не зовсім шляхетними цілями. А потім за фінансові пожертви "благодійники" просили надавати певні "охоронно-рейдерські" послуги.

Наприклад, незрозуміла роль в "Азові" сімейства Зваричів, які мають интерес до АТЕК. Така проблема є фактично в багатьох добровольчих батальйонах. Саме через це Ярослав і хотів фінансової незалежності аби мати чисте політичне майбутнє, і шукав фінанси для бійців. Тоді Білецькому вдалось переконати Ярослава не йти з "Азова", мовляв, помилки можна виправити.

Але хлопці з "Азова" кажуть, що від ідейності в організації залишаюється все менше, а Ярослава вже немає, щоб утримати позиції. Багато азовців патріотичних поглядів, яких із легкої руки Ярослава залучили в "Азов", пішли з організації. Відомо, що Ярослав, одразу після Майдану, очолював мобільзаційний центр "Азова" і формав группи добровольців в АТО, а також брав участь у справі матеріального забезпечення бійців.

"Азов" був одним із найбільш чітко структурованих та ідейних батальйонів із потенційним політичним майбутнім. По-друге, ми неодноразово сперечалися з Ярославом про зміну системи влади в країн, він мав інше бачення, як це зробити. Включно до силового протистояння, захоплення влади і встановлення військової диктатури на перехідний період, коли керівництво країни очевидно здає національні інтереси.

Я знаю, що на тому етапі це були не просто розмови безсистемного мрійника, а плани одного з ідеологів добровольчої військової організації. Через його руки пройшли сотні бійців, йому довіряли, і він чудово вмів працювати з їхньою мотивацією.

Тому він априорі був небезпечний для влади і перебував під пильним спостереженням. Аби самозберегтись система має усувати тих, хто їй загрожує.

За останні два роки в Україні трапилася не одна така загадкова смерть. Нерозкриття таких злочинів і незмінність Авакова породжують підозри, які потрібно спростовувати виявленням і покаранням винних, або ж відправити міністра у відставку.

Справу вочевидь намагаються замовчати. Якщо такі справи не будуть розслідуватись і надалі, то подібних загадкових смертей ставатиме все більше, бо кількість незадоволених і здатних чинити опір системі росте. Прошу допомоги і в розслідуванні, і в поширенні інформації журналістів, слідчих, волонтерів, бійців, громадських активістів. Всіх, хто вважає, що безкарність породжує нові злочини.

Бо якщо слідчі не розслідують злочини, а приховують факти, навіщо ми утримуємо такий штат правоохоронців? Де гарантія, що завтра хтось із наших близьких не потрапить в таку ситуацію і родичів не ганятимуть всіми колами пекла?

Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Хіти тижня. "Подітися вже нема куди": "Росіяни повинні каятися перед українцями, як німці у 1945-му", - Шендерович

вівторок, 18 лютий 2020, 20:00

Громадяни Росії, які підтримують дії Володимира Путіна в Україні, повинні пройти шлях покаяння за прикладом німців у ХХ столітті. Таку думку у своєму блозі висловив відомий російський письменник, драматург і журналіст Віктор Шендерович, передають Патрі...

"Россия не хочет мира. Россия стремится к победе. И может порой изображать, что якобы желает мира", - фінансист Фурса

вівторок, 18 лютий 2020, 19:45

Вірити росіянам в цьому - це навіть не відсутність стратегічного мислення. Це взагалі відсутність мислення. "Это попытка сорвать мирный процесс… Вот это заявление верховного главнокомандующего воюющей страны. Мирный процесс кого с кем? Стоят двое мужчи...