Як YouTube переможе Путіна, - блогер

"18 вересня 2016 року у путінській Росіянії обирали нижню палату парламенту. Чогось великого, нечуваного й надзвичайного від цієї процедури годі чекати. Холодильник у тій країні досі не переміг телевізор... Але маленьке диво, на нашу думку, у них усе ж станеться. Телевізор там вже переможено YouTube'ом. Й, можливо, незабаром ми побачимо реальних опозиціонерів серед депутатів Держдуми, а відтак й потужну кульмінацію YouTube-революції, так само як взимку 2013-2014 років Facebook-революція в Україні перемогла режим кримінальника Януковича, а 2009 року за рахунок Twitter-революції Молдова дала відкоша комуністу Вороніну.

До чого тут YouTube? Яким чином цей американський відеосервіс пов'язаний з настроями мільйонів росіян?

Усе просто. Жоден режим не в змозі протистояти новим технологіям, особливо зараз, коли уся земна куля занурилася в інформаційну добу й сучасне людство фактично перетворюється на єдину інформаційну цивілізацію, коли усі знають про всіх та про все. Коли нічого не можна приховати, один раз й назавжди видалити, зачитисти. І коли кожен із нас одночасно є як носієм, так і самостійним розповсюджувачем інформації.

Певна річ, державні системи докладають неабияких зусиль аби маніпулювати настроями користувачів соцмереж. Й РФ тут не є винятком. Однак, робити це їм з кожним днем дедалі важче і важче. Блогосфера є занадто динамічною для будь-якої влади, тим більше, коли йдеться про такий режим як путінський. Будь-що "нове", "провокативне" й "авторитетне" (а насправді зааздалегідь продумане, постановочне й зрежисоване) там відразу ж приїдається, набридає і з часом викликає відверту огиду. Саме цим той самий YouTube відрізняється від телебачення. Звісно ж, там так само можна показувати телевізійні серіали і їх так само дивитимуться, але з новинами та з іншим регулярним інформаційно-аналітичним продуктом цей номер вже не пройде. Та й серіали, власне, дивитимуться виключно на вибір, з-поміж тисячів інших.

Можливість вибору, безумовно, спокушає користувачів й неймовірно надихає до творчості різноманітні таланти. Одночасно, той самий багатомільйоний вибір контролює творців чогось незвичного, не дає їм розслабитися, постійно їх стимулює й рухає ними вперед.

Нещирість та некомпетенність тут неможливі. Тебе відчувають наскрізь... Й довірятимуть лише тоді, коли пройдеш неодноразове очищення.

Саме так, в муках та експеритментах російськомовне антипутінське середовище практично одночасно народило кількох провідних YouTube-героїв, котрі працюють в жанрі "сам-собі-ведучий"-"сам-собі-оператор"-"сам-собі-режисер". Дехто з них вже мав певне реноме до появи в нічим й ніким не обмеженому ефірі, декого побачили вперше, однак усім їм довелося так чи інакше починати "з нуля". Борці з "ватою" в людських головах між собою майже не перетинаються й займають свою, добре знану ними професійну, чітко окреслену нішу: Олександр Невзоров говорить про науку (й, відповідно, про лженауку), Євген Понасенков - про історію, Дмитро Іванов - про новини, пранкер Євген Вольнов тролить усіх й усе, куди тільки можна додзвонитися за допомогою телефону чи скайпу, Степан Демура - про економіку й фінанси, В'ячеслав Мальцев - подає узагальнену картину дня.

В'ячеслав Мальцев

Певна річ, з протилежного боку теж не сидять склавши руки. Але працюють там за командою, що неабияк впливає на якість і, як наслідок, на популярність й частоту виходу в ефір.

Особливо варто виділити успішний досвід Мальцева, який 100 тисяч своїх підписників подужав аккумулювати у власний політичній рейтинг й стати беззаперечним хедлайнером цих виборів й без п'яти хвилин новим національним лідером. Починав він три роки тому, коли разом з Едуардом Бабаджаняном став вести щоденне ток-шоу "Погані новини". Едик зачитував вголос заголовки новин, відібраних ними на власний розсуд протягом дня, а Слава - коментував. Коментував, щоправда, по-своєму. З власною харизмою впевненого в собі, крутого чолов'яги з Волги, в минулому одного з найбагатших людей Саратовської області, великого фахівця з усіх видів зброї і засновника другої в СРСР приватної охоронної агенції. З апетитними "приправами" у вигляді нечастого, але часом такого влучного міцного слівця, веселими спогадами з 90-их про "ментів" та "бандитів", юридичних коментарів (Славко має вищу освіту кримінолога, тричі обирався до місцевої думи, де навіть був віце-спікером), цитат з літератури й кінематографу.

І так щодня о 21.00. По півтори години. Окрім суботи й неділі.

За рік-два з 10-20 відвідувачів постійна аудиторія "Поганих нових" виросла у 10 тисяч разів (!), що вже потребувало більшої кількості помічників, додаткової комп'ютерної техніки. І разом з тим приміщення.

Нову студію облаштували вже не в робочому кабінеті Мальцева, а в приміщенні колишньої крамниці з продажу зброї "Максим" із однойменним кулеметом на вході. Допомагати йому з ефіром стали фахівці з виборів, юристи з досвідом Сергій Окунев та Дмитро Ігнатьєв. На початку кожної передачі лунали оголошення, а наприкніці - відповіді на запитання. Ustream замінили на YouTube, аккурат там саме з'явилася можливіть безкоштовної відеотрансляції. Окрім того, в режимі конференції стали влаштовуватися дебати з відомим однодумцями, і не лише з однодумцями. Справа пішла. Й пішла дуже успішно... Добовий показник у 100-200 тисяч унікальних відвідувачів ресурсу для Росії, це, щоб Ви розуміли, стільки ж, скільки у нормальної радіостанції федерального рівня, й набагато більше, ніж в офіційного сайту будь-якої з газет. Опозиція нарешті отримала небачені раніше технічні можливості, які дозволили долати цензурні обмеження й бути доступними на усіх видах гаджетів. Однак, опозиція в особі одного, окремого узятого небайдужого ентузіаста. Тому, коли прийшли вибори, менше ніж на №2 у партійному списку "Партії Народної Свободи" (ПАРНАС), тобто на місце покійного Бориса Нємцова, автор "Поганих новин" погоджуватися не став.

Отримав він це друге місце не автоматично, а після перемоги партійного праймеризу в ПАРНАСі. Перемога та далася йому нескладно, досить було закликати своїх глядачів зайти на партійний сайт ПАРНАСу й проголосувати за його кандидатуру. Зайшли, проголосували... І тут почалося. "Хто такий Мальцев? Звідкіля він?" - сполошилася місцева партноменклатура. Московська тусовка його не знає, пітерська теж. А що скажуть у Кремлі?... Й за іншими добре відомим адресами. Після тривалих дискусій і гарячих диспутів Мальцева до списку ПАРНАСа узяли. Узяли з надією нарешті пройти за рахунок цього "локомотива" до Державної Думи. Та з поправкою на те, що партія виступає виключно за мирний, конституційний спосіб повалення режиму Путіна шляхом процедури імпічменту.

Мальцев погодився, однак від своєї ідеї "05.11.17" (саме тоді, говорить він, в Росії відбудеться нова революція) відмовлятися не став. А на вибори, сказав, йду щоб отримати "площадку" у вигляді федеральних телеканалів, на яких законодавством передбачено проведення обов'язкових дебатів... І пішов. І "порвав" усіх опонентів, остаточно десакралізувавши образи непогрішимих Путіна й Медведєва на центральному телебаченні. Під перебивання ведучих, під здивування очманілих від такої зухвалості гостей, під схвальні оплески аудиторії.

Але щоденні "Погані новини" вести не перестав. Обіцяє забезпечувати безперебійний ефір до 05.11.2017, постійно починаючи кожний свій випуск словами "Вітаю! До нової історичної епохи залишилося ХХХ днів..."

А на питання про те, чого його досі не заарештували й взгалі дають ходити по землі й щось там говорити про Сонцеподібного, тепер вже телеведучій №1 в Росії відповідає коротко: я потрібен усім - і одним, і другим, і третім - й навіть коли прийде 05.11.2017, а то й раніше, жодної жесті, жодної крові не буде, з нами тоді буде стільки прибічників і їхній вплив буде таким відчутним, що Путін просто змушений буде мовчки самоусунутися й віддати "усю повноту влади". "Навіть, - повторює він. - Якщо зі мною щось станеться, ідея "05.11.17" отримала належне розповсюдження. Не буде мене, будуть інші. Революцію не спинити".

Себе ж Мальцев бачить тим, у кого під час перехідного періоду й буде оця "уся повнота влади". "Й не важливо як це називатиметься", - наголошує він. Тоді ж обіцяє почати зворотній відлік: "П'ять років на реформи. І все. Піду й не хочу щоб про мене знали, хіба що на мою честь проспект Ентузіастів у Саратові перейменують ))".

Владній верхівці він обіцяє кому трибунал з подальшим пожиттєвим, кому - люстрацію. Януковичам та іншім втікачам з України - повернення на Батьківщину, на чай до Юрія Віталійовича у теплі й затишні покої Лук'янівки.

Вектор розвитку Росії бачить як проєвропейський ("Росія - безумовно європейська країна"), не залежно від того матиме вона членство у Євросоюзі чи ні. Путінські загарбницькі війни припиняються, окуповані території повертаються. З України та Сирії виводяться війська.

Республікам Північного Кавказу гарантує право на самовизначення.

Стратегічними партнерами оновленої РФ називає ЄС та США. Основну загрозу бачить в експанісії з боку Китая.

"Класичний націонал-демократ", - характеризує його Станіслав Белковский. Й до того ж націонал-демократ російський, етнічний росіянин, додамо ми. Без чого була б неможливою його популярність й без чого буде неможливим його зростаючий вплив.

Автор цих рядків схильний порівнювати Мальцева з Воїславом Коштуницею, останнім президентом союзної Югославії (2000-2003) й лідером Бульдозерної революції 5-6 жовтня 2000 року. Хіба що російській Коштуниця проти того, щоб тамтешнього Милошевича судили у Гаазі, а не в Москві.

Що далі? Мальцев - президент, Касьянов - прем'єр, Навальний - генпрокурор? ....Будем жити - будем бачити.

"Дай Боже й нашому теляті...." Перепрошую, Носорогові, як його іменують позаочі. Й не вовка, який з Путіна "вовк"? Вовк - хижа, але шляхетна, сильна тварина. А що таке "бідонесець Вовка", як постійно називає його Мальцев у своїх ефірах? ..."Міль", "Недопалок", "Глист", "Безкоштовний додаток до чужої валізи". Чи як його там ще кличуть.

Отож, дай Боже цьому Носорогові оту тлю з'їсти", - пише блогер.