І сміх, і гріх: Такі страшні ящури

Мій сусід дядько Жора був людиною товариської вдачі, і неабияким дотепником. Нині, коли його вже декілька років немає на цьому світі, мені чомусь згадалася весела історія, яку він розповів колись на посиденьках за келихом молодого вина.

Початок сімдесятих, їду автобусом до Києва. На межі з Чернігівщиною нас зупиняють для санобробки від ящуру. Хто забув, або не знає: це така хвороба, масові спалахи якої спостерігаються час від часу серед великої рогатої худоби. Пасажири були повинні пройти по настилу, посипаному сумішшю тирси та піску, змоченою спеціальним розчином. Коли полишав автобус, звернув увагу, що жіночки попереду не вийшли.

Спускалися сутінки. Метрів за п’ятнадцять від нас грілися біля багаття вартові. Автобус проїхав повз них, і ті, хто пройшов процедуру, почали повертатися до своїх місць. Зайшовши до салону одним із перших, я остаточно впевнився, що дівчата «сачканули». І тут умене, як воно часто буває, блискавично визрів план.

Для початку схвильовано промовив, звертаючись до них: даремно, мовляв, не вийшли, таке пропустили! Будучи заінтригованими, вони стали вимагати продовження. Я розпочав: «Розумієте, раніше теж мав справу з ящурами, але таких побачив уперше». Дівчата почали терти віконне скло, посипалися запитання: які ті ящури, скільки їх, а що це там за люди з лопатами й граблями?

Ну, й мене, як то кажуть, понесло: схвильовано повідав, як учора спіймали чотирьох, а сьогодні ще шістьох чудовиськ, зовні схожих на звичайних ящірок, але по 2 – 4 метри завдовжки, причому з такими величезними пащеками, що їх довелося забивати залізобетонними пасинками. Чотирьох тварюк наразі начебто відправили до спеціальних бетонованих буцегарень, а інші, закуті в ланцюги, чекають на відправку. Деяким з них, мовляв, навіть запхали до рота по парі парканних стовпів, стягнутих стальними дужками.

А ще нафантазував, що під час гонитви один з ящурів примудрився відхопити ступню лівої ноги переслідувачу – бригадиру колгоспу «Ленінський», і того негайно відправили до Чернігова. Там, щоправда з’ясувалося – сам винен, оскільки був напідпитку, а відомо, що ящури просто шаленіють навіть від найменшого духу спиртного. Ось і жінка, яка принесла своєму чоловікові, приставленому до чудовиськ, попоїсти та пляшечку, отримала від одного потужний удар хвостом. Її були вимушені відправити вже до конотопської лікарні.

Дівчата завмерли, слухаючи, а потім стали жалітися, що пропустили нагоду подивитися на таке диво бодай краєчком ока. Моя фантазія тимчасом вичерпалась - наснага відійшла геть. Тож, підсумувавши, що історія з ящурами геть мене виснажила, вибачився перед своїми супутницями й зімкнув повіки.

Опублікував: Андрій Коваленко
Інформація, котра опублікована на цій сторінці не має стосунку до редакції порталу patrioty.org.ua, всі права та відповідальність стосуються фізичних та юридичних осіб, котрі її оприлюднили.

Хіти тижня. Українська Мадонна часів Четвертої визвольної війни з російськими окупантами (фотофакт)

п’ятниця, 13 жовтень 2017, 20:30

У кожної доби - свої символи. Можливо ця пара стане одним із таких для нашого нелегкого часу. Всупереч бідам і підступам негідних "родичів" Україна живе, і буде жити. Від козаків-лицарів батька Хмеля, героїв Крут та гайдамацьких полків Петлюри, партиза...

Хіти тижня. "Несповідимі шляхи Господні": Через скруту і священні обов'язки батюшка на Закарпатті ходить по воді (фотофакт)

п’ятниця, 13 жовтень 2017, 19:00

Виявляється, Христос має своїх послідовників, які ходять по воді зараз, через 2 тисячі років. Як написано у свящнному Писанні, кожому воздається за вірою його. Тому, неможливого теоретично для людини немає, передають Патріоти України з посиланням на За...