Український Моссад. The Economist про те, як спецслужби України ліквідовують колаборантів і воєнних злочинців з РФ

За більше ніж півтора року повномасштабної війни з РФ десятки російських колаборантів, представників окупаційних "адміністрацій" чи російських сил стали мішенями ймовірних операцій України на її окупованих територіях чи в самій Росії.

Журнал The Economist спробував дізнатися та розповісти, як діє "український Моссад", організовуючи такі операції. NV наводить найцікавіші витяги з цієї публікації.

* * *

Одним з прикладів "вбивчих" операцій українських спецслужб видання називає ліквідацію колаборанта Євгена Юнакова, гауляйтера селища Великий Бурлук у Харківській області – в липні 2022 року повідомлялося, що його підірвали в автівці. The Economist пише, що спецоперацію готували місяць: цю "роботу" отримав український командир-спецназівець з позивним "Кавказ" та група офіцерів. Їхні люди прискіпливо стежили за «ціллю» упродовж багатьох днів: коли він ходив за покупками; коли і куди їздив; як дбав про власну безпеку. Підірвавши свою вибухівку, група "розчинилася" в безпечних місцях на окупованій території України. Лише через багато тижнів, коли селище було звільнене, виконавці операції повернулися на підконтрольну Україні територію. "Тіло Юнакова так і не знайшли", – пише The Economist.

"За 18 місяців війни десятки таких людей, як Юнаков, стали мішенями холоднокровних операцій на території окупованої України та в самій Росії. Їх застрілювали, підривали, вішали, а навіть іноді труїли підробним коньяком", — пише видання. І хоча Україна мовчить про свою можливу причетність до таких убивств, "мало хто сумнівається у все більш впевненому "підписі" її спецслужб", відзначає The Economist.

Видання також наводить красномовні натяки українських структур – зокрема слова представника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрія Черняка: "Будь-яка людина, яка зраджує Україну, стріляє по українцях чи запускає ракети по українцях, має розуміти, що за нею стежать і вона буде притягнута до відповідальності", – каже Черняк. А його безпосередній керівник Кирило Буданов навіть пішов далі, заявивши в липневому інтерв'ю: "Якщо ви питаєте про Моссад, який відомий тим, що ліквідовує ворогів своєї держави, то ми це робили і будемо робити. Нам не потрібно нічого створювати, тому що це вже існує".

The Economist відзначає, що українці "жвавішають" від згадок про ізраїльську розвідку, оскільки відчайдушно прагнуть справедливості на тлі злочинів РФ. Видання констатує, що в сучасній Україні історія подібних операцій починається щонайменше з 2015 року, коли Служба безпеки України створилановий орган після того, як Росія захопила Крим і частину територій Донбасу. The Economist має на увазі "елітне 5-те управління Департаменту контррозвідки СБУ", яке розпочало свій шлях як диверсійна група. Пізніше саме воно зосередилося на тому, що евфемістично називають "мокрою роботою", пишуть автори матеріалу.

З посиланням на неназваних інсайдерів у розвідці The Economist пише, що саме 5-те управління СБУ відіграє центральну роль у протиросійських операціях. Відносно великий розмір і бюджет СБУ – у п’ять разів більший, ніж у ГУР Міноборони – забезпечив ймовірне виконання службою найскладніших завдань, серед яких підрив Кримського мосту в жовтні 2022 року, нагадує видання. Хоча інші джерела додатково підкреслюють і роль ГУР – з його підпільними мережами та посиленням уваги до діяльності української воєнної розвідки під час війни. "Ми переважно "білі комірці", – наполягає джерело в СБУ.

Ще одним дедалі важливішим гравцем на окупованій території Україні є Сили спеціальних операцій (ССО) Це відносно нова структура, яка серед іншого координує роботу Руху опору, тобто українських партизан. Згадана операція в Харківській області (ліквідація Юнакова), наприклад, була здійснена силами ССО. Денис Ярославський, офіцер Сил спеціальних операцій, каже, що зараз ця структура домагається розширення повноважень для проведення операцій у самій Росії. Але не всі в українській розвідувальній спільноті вітають такий підхід, пише The Economist.

Наскільки можна зрозуміти, президент України Володимир Зеленський "санкціонує найбільш суперечливі операції", хоча рішення про решту операцій делегуються, пояснює видання. Впливове джерело в українській владі, яке обізнане з цією темою, відмовилося обговорювати деталі: "Важливо не коментувати і навіть не думати про такі операції". Але, як каже цей високопосадовець, Зеленський "дав чіткий наказ" уникнути побічних жертв серед цивільного населення. "Президент доносить цю інструкцію до людей у формальний спосіб, але, буває і підвищуючи голос", — цитує The Economist своє джерело. Співрозмовник додає, що Україні доводиться ретельно обирати свої цілі.

У цьому аспекті керівництво України опинилося під особливою пильною увагою в жовтні 2022 року, коли New York Times повідомила, що американський уряд нібито підозрює саме українську сторону в підриві автівки, у якій загинула Дар’я Дугіна, донька Олександра Дугіна, російського філософа-ультранаціоналіста. "Це загострило й без того жваву внутрішню дискусію в українській розвідці", — констатує видання, додаючи, що "було незрозуміло, чи саме Дугіна мала померти: деякі повідомлення свідчили про те, що вона помінялася машиною зі своїм батьком".

Водночас подальші операції, цілями яких ставали пропагандисти середнього рівня, засвідчили тренд, яким незадоволені чимало з інсайдерів, опитаних для статті The Economist. "Це маргінальні фігури", – каже джерело в контррозвідці CБУ, відзначаючи «дискомфорт» через такий підхід. Колишній офіцер 5-го управління СБУ припускає, що подібні операції мали на меті справити враження на президента, а не наблизити перемогу. "Клоуни, повії та блазні – це ті, хто постійне оточує російську владу, – каже він. – Убий одного з них, і замість нього з’явиться інший".

Цей колишній представник спецслужби визнає: його непокоїть те, що українська "кампанія вбивств" керується скоріше імпульсом, а не логікою. За його словами, деякі з таких убивств відіграють корисну психологічну роль: підняти ціну воєнних злочинів для росіян і моральний дух звичайних українців. Саме так було у випадку зі Станіславом Ржицьким, колишнім командиром підводного човна, який, як вважається, запустив ракети по центру Вінниці, вбивши 38 українців у липні 2022 року. Його застрелили рік потому під час пробіжки в парку в російському Краснодарі. Водночас інші операції свідчили про відсутність стратегії. Вони межували з ризиком викриття джерел, методів та масштабів проникнення українських спецслужб у РФ. "Наші спецслужби не повинні робити щось тільки тому, що можуть", — каже цей співрозмовник.

Спікер ГУР Андрій Юсов наполягає, що Україна все ж уникає "сліпого терору". Мета — "не налякати ворога", каже він, а "витиснути його з окупованих українських земель". Але українські шпигуни продовжуватимуть "користатися російською психологію та вразливими місцями", а також виявляти їх — де б це не було.

З іншого боку, є і зворотня проблема: проникнення російських агентів в спецслужби України. За оцінками деяких інсайдерів, це найбільший бар'єр для спроб створити український Моссад. Екс-керівник внутрішньої безпеки СБУ втік з України, проти нього заочно розслідують справу за підозрою в держзраді. Довіра залишається однією з проблем СБУ, оскільки всі операції, окрім найменш чутливих, проводять невеликі групи. "Люди завжди залишаються нашою найслабшою ланкою, — каже джерело в контррозвідці СБУ. — Вони, безумовно, є найбільш "слизькою" частиною наших розрахунків".