"Сьогодні я зрозуміла, що "Інтер" ніхто не закриє", - блогер

"Сьогодні я зрозуміла, що Інтер ніхто не закриє і зовсім не тому, що у більшості членів Нацради від фрази «закрити телеканал» виникає посмішка на обличчі, ніби нічого абсурднішого вони в житті не чули. І не тому, що телеканали підконтрольні олігархам можуть купити кого завгодно", - пише Катерина Чепура на своїй сторінці у соцмережі "Фейсбук", передають Патріоти України, та продовжує:

"Інтер не закриють, бо народних депутатів, які в цій ситуації мали стати арбітрами, дуже легко і швидко переконали у вагомості причин через які зараз порушується закон.

За ці два тижні я чула багато версій причин саботажу засідань Нацради. Перша (найпопулярніша): «Порошенко домовився з Інтером і проти нього члени Нацради не голосуватимуть, він прагне закрити 1+1 і замовив його «своїм» нацрадівцям і через це засідання саботують Черниш і Герасим‘юк рятуючи плюси, друга: «Порошенко не хоче закривати жоден канал, розраховуючи, що на виборах ті йому віддячать, отже Олег Черниш і Ольга Герасм‘юк виконують його волю зриваючи засідання». І остання (вона мене захоплює найбільше) «голосів проти Інтера все одно немає, більшість вважає неможливим закривати канали, тому треба розглядати інші питання, (наприклад частоти в зоні АТО)».

Я цілком допускаю, що одна з описаних версій відповідає дійсності, хоч для мене це в даному процесі не грає жодної ролі. В цих всіх перепетіях різні учасники процесу, починаючи з народних депутатів і закінчуючи журналістами і самими членами Нацради або звинувачували нас в роботі на Ахметова, Порошенка чи Коломойського, або співчутливо хитали головами з фразою «ви працюєте не на тих» або «вас використовують».

Мене лякає той факт, що «патріотичні» люди, в чиїх руках є важелі впливу, дуже легко засунули свою «патріотичність» в кишені і почали грати в гру, правила в якій диктує ворог.

Дуже схожа ситуація була на початку боротьби за квотний закон, але тоді, все ж, знайшлись ті, котрі поставили інтереси України вище за партійні/фракційні, президентські чи медійні.

Цього разу Україні не пощастило з такими людьми, у неї є лише жменька громадських активістів, які, нажаль, не можуть закрити Інтер, хоча і можуть попсувати життя деяким його захисникам. (Заради справедливості скажу, що двоє народних депутатів таки підтримали громадськість у цій ситуації, прізвищ не називатиму, бо сумніваюсь, що партія їх за це похвалить)

А пишу я все це аби зафіксувати той факт, що ми знаємо правду, що ні в кого не вийшло замилити нам очі чи переконати у щирості своїх дій чи бездіяльності які вигідні ворогу. Не вийшло нав‘язати нам думку про те, що є важливіші речі ніж боротьба з окупантом, ніж перекриття ворогу шляхів через які він заливає свою пропаганду в вуха українців. І можливо цього разу в нас нічого не вийде, (хоча ніхто з нас не збирається здаватись) проте, коли прийде час, ми знадаємо кожного хто став на захист московської пропананди, або усунувся аби не заляпатись".