Кремль влип: Великобританія вперше в історії зазнала удару зброєю масового враження. Тут це розцінюється як воєнне вторгнення, - російський політемігрант

Прем'єр-міністр Ічкерії у вигнанні розповів про лабораторію, в якій могли виготовити речовину для отруєння Скрипаля, передають Патріоти України із посиланням на ТСН.

В результаті хімічної атаки нервово-паралітичною речовиною постраждав не тільки екс-розвідник, але і його дочка, з якою він обідав. Обидва зараз перебувають у лікарні в критичному стані. Крім того, до лікарів звернулися ще близько 25 осіб.

Зараз Британія на межі того, щоб визнати цей напад атакою Росії забороненою у всьому світі хімічною зброєю. Ситуація зі Скрипалем дуже схожа на те, що сталося з колишнім співробітником ФСБ Олександром Литвиненком, співавтором книжки "ФСБ підриває Росію". Як відомо, він помер 2006 року в результаті отруєння полонієм після зустрічі з російськими підприємцями Андрієм Луговим і Дмитром Ковтуном.

Після тієї зустрічі Олександра Литвиненка забрав Ахмед Закаєв, прем'єр-міністр Чеченської республіки Ічкерія у вигнанні. Надалі Закаєв, який отримав у Великій Британії політичний притулок, і сам пережив кілька замахів.

Ахмед Закаєв погодився зустрітися в Лондоні з кореспондентом ТСН.Тиждень" Андрієм Цаплієнком. В інтерв'ю він, зокрема, розповів про хімічну лабораторію в Росії, в якій могли виготовити речовину для атаки на Скрипаля.

Під час інтерв'ю, яке відбувалося в одному з ресторанів на вулиці Пікаділлі, стався цікавий випадок. Заклад вже закривався, коли до нього зайшов хлопець східної зовнішності. Сів навпроти і дістав пристрій, схожий на мобільний.

Оператор зауважив, що у пристрої є два мікрофони і обидва спрямовані на Закаєва. Хлопець робив вигляд, ніби знімає "селфі". Інна Єгорова, український дипломат, яка супроводжувала Цаплієнка з Закаєвим, попросила хлопця не записувати їхню бесіду. І той раптом кинувся геть із кафе.

- Ситуація тривожна. По-перше, атака на Скрипаля, яка насправді не має ніякого сенсу навіть з точки зору якоїсь помсти. По-друге, це дивним чином збіглося з фільмом Соловйова, який вийшов днями. Для розуміння рівня параної: сидить людина в кадрі і розповідає про те, навіщо нам світ, якщо в ньому немає Росії. І підтекст дуже простий: якщо не буде Росії, то ми зробимо так, що не буде нікого.

- Я думаю, що ви трохи перебільшуєте. Розрахунок їхніх дій саме на це – на те, що нормальні люди повинні злякатися і забити тривогу: "Він божевільний. Потрібно зробити все, щоб не виводити його". Було цілком передбачувано, що в кінцевому підсумку Путін, сьогоднішня путінська Росія повинні були прийти до такого логічного кінця. Тобто вони повинні були прийти до ядерного шантажу всього світового співтовариства.

У них немає інших інструментів для того, щоб з ними нормально розмовляли. На їхню думку, "нормально" означає те, щоб до їхніх абсолютно божевільних дій ставилися з розумінням. А для того, щоб світ ставився з розумінням до їхніх витівок, потрібно, щоб світ злякався. А реально налякати світ можна тільки ядерним арсеналом, який є у Росії. До речі, саме про це Путін і говорив у своєму посланні до Федеральних зборів, показуючи якісь комп'ютерні ігри, що ось він здатний знищити світ.

І слідом передача, про яку ви говорите, де Соловйов розмірковує: "А навіщо нам світ, якщо в цьому світі немає Росії?" Ніхто і не каже, що в світі не повинно бути Росії. Весь світ говорить про те, що в світі не повинно бути сьогоднішньої путінської Росії, яка представляє загрозу для всіх, і в першу чергу для власних громадян. Вона знищує людей, які населяють цю територію, шосту частину світу – 146 мільйонів. Йде експлуатація природних ресурсів і людського потенціалу якоюсь купкою людей, які захопили владу в Росії і роблять все, щоб зберегти цю владу. Тому що вони розуміють, що за всі злочини, які вони скоїли, треба буде відповідати, тільки-но вони позбудуться імунітету недоторканності.

- Як ви особисто сприйняли подію, яка сталася в Солсбері, – отруєння колишнього співробітника російських спецслужб Сергія Скрипаля на відносно безпечній території Великої Британії?

- Я кожен раз наголошую: почуватися у безпеці ні в Англії, ні в Україні, ні в США, ніде не зможе людина, яка не згодна з політикою Путіна, з тим, що Росія робить і в самій Росії, і з сусідами, і взагалі у світі. Для таких людей немає безпечного місця, поки існує цей режим. І я, як людина, яка давно занесена до списку ворогів путінської держави, розумію, що те, що тиждень тому відбулося тут або днями відбулося в Англії – це ланки одного ланцюга. За новітньої історії путінської Росії реанімували старі методи щодо ліквідації політичних опонентів, незалежно від їхнього місця перебування, які використовувалися ще Сталіним. Почалося це 2004 року з вбивства Зелемхана Яндарбієва, нашого колишнього президента Чеченської Республіки Ічкерія (у столиці Катару був підірваний автомобіль, в якому Яндарбієв повертався додому з мечеті разом з 13-річним сином, – ред.). Тоді світ закрив на це очі. У міжнародного співтовариства не було реакції, що такі речі недопустимі.

Треба віддати належне катарцям. Вони буквально за лічені дні затримали терористів, які здійснили цей теракт, провели розслідування і встановили, що для доставки вибухової речовини використовувалася дипломатична пошта. Дипмісія використовується і сьогоднішньою Росією для вчинення терористичних актів. І немає іншого пояснення, яким чином полоній опинився у Великій Британії, яким чином теперішня отруйна речовина опинилася у Великій Британії, якщо за цим не стоїть держава і держструктури.

- Тобто ви повністю покладаєте провину за замах на Росію?

- Я не розглядаю цю проблему так вузько, що ФСБ чи якісь спецслужби здійснили чергову провокацію або спецоперацію з ліквідації неугодних політичних діячів або своїх колишніх колег. Ні. За цим черговим терактом, здійсненим у Великій Британії... Адже чому теракт? Тому що нам вже оголосили, що було застосовано хімічну зброю, від якої постраждали й інші люди, більш 25 осіб. Сьогодні вже підключено якийсь воєнізований підрозділ, який займається зачисткою цієї території. Це потрібно розцінювати як теракт, здійснений Російською Державою.

Росіяни хочуть провести власну експертизу. Глава російського МЗС скаржиться, що Москві не дають доступу до матеріалів справи про отруєння. До якого, запевняє Лавров, Москва не причетна. Напередодні прем'єрка Тереза Мей зажадала надати пояснення до нинішнього вечора.

Чому Російською Державою? 2006 року в Росії було ухвалено два закони. Один закон зрівняв всіх, хто не згоден з путінським режимом, хто критикує владу. Їх прирівняли до екстремістів і терористів, незалежно від того, чи це політик, чи журналіст, чи пересічний громадянин. І одним з пунктів закону цих "екстремістів" і "терористів" зарахували до ворогів Російської Держави. І тут же був прийнятий другий закон, що дозволяє, навіть зобов'язує російські спецслужби ліквідувати цих ворогів незалежно від їхнього місця перебування. Саме на основі цього закону були ліквідовані Анна Політковська в Росії, Олександр Литвиненко в Англії і низка інших осіб.

Я абсолютно впевнений, що за цим стоїть Російська Держава. Дума приймає закон. Рада Федерації – інша гілка влади – стверджує закон. Путін як президент підписує.

На перший погляд, жодної вигоди від отруєння цього полковника начебто немає – ні політично, ні пропагандистськи. Навпаки – це наче шкода. Здавалося б, що тут немає логіки.

- Від цього одні втрати – репутаційні, фінансові...

- Абсолютно. Справа в тому, що механізм, машина, яку заклали 2006 року, працює вже незалежно від кон'юнктури і політичної ситуації. Вигідно-не вигідно – все одно. Є структура, яку зобов'язали виконувати цю роботу, і вона її виконує, незалежно від погоди або політичних настроїв. Тому однозначно: для того, щоб зупинити розгул злочинів, вчинених Російською Державою, це повинно стати проблемою не України, не Англії, а всього міжнародного співтовариства. Тому що загроза від Росії існує для всіх.

- Глобальна загроза.

- Глобальна. Тому що сьогодні під рукою у цієї людини ядерна кнопка. І ця людина нам говорить, що вона її вдосконалює для того, щоб наносити удари. І найголовніше: якщо ми сьогодні його злякаємося, то ми приречені на те, щоб відмовитися від усього, що для нас було дорогим, від наших цінностей, за які ми боролися і які ми відстоювали. І західний світ, і Європа, і Україна, яка визначила вектор у своєму розвитку бути не з імперською Росією, а з вільним світом, з Європою. І нам, чеченцям, треба буде відмовитися від ідеї незалежності і побудови своєї держави. Вам треба буде відмовитися від своєї державності. Але якщо ми всі разом дамо відсіч і скажемо: "Нехай краще буде так, ніж буде така Росія, нехай її взагалі ніколи не буде". Але є альтернатива для населення в Росії. І ми повинні показати цю альтернативу, що Росія без Путіна – це країна, яка має великі перспективи і великі можливості у співпраці з міжнародним співтовариством.

- Як ви думаєте, чому реакція Великої Британії після вбивства Литвиненка і пов'язаних з ним 14 випадків дивних смертей, які британська поліція визнала або самогубством, або нещасним випадком, навіть ось випадок з вами, коли у вас виявили сліди полонію... чому спочатку реакція була дуже млявою? Зараз мені здається, що Велика Британія досить різко відповіла і визначила, в чому проблема. Як ви думаєте, чи зможе Британія захистити тих, хто потребує її захисту зараз?

- Дуже цікаве запитання. На превеликий жаль, я не поділяю вашого оптимізму щодо того, що влада Великої Британії сьогодні відреагувала належним чином на виклики, які кидає Росія. Так, я перебуваю під захистом корони її величності королеви Великобританії. Я почуваюся досить упевнено, тому що знаю, що вживаються якісь заходи з мого захисту. І якщо говорити про полоній, то це було не проти мене. Це був наслідок отруєння Литвиненка. Я забирав його на своїй машині, і сліди полонію були виявлені на сидінні, де він сидів.

Питання в іншому. Було дуже багато випадків, ось ці 14 епізодів сумнівних смертей, про які сьогодні пишуть у пресі. Сьогодні є намір повернутися до цих справ, за якими було проведено недосконале розслідування і неточно були встановлені причини цих смертей.

Але справа в тому, що зізнання уряду Великої Британії у тому, що вони не в змозі захистити людей, б'є по престижу країни. Звичайно, жоден уряд не хоче в цьому зізнаватися, тому вони намагаються знайти інші причини, не роблячи заяв, що за цим стоїть конкретна держава.

- Але розуміння є?

- Всі розуміють, що... Сьогодні ніхто не може спростувати думку британського суспільства, що за вбивством або спробою замаху на полковника і його дочки стоїть Російська Держава. Питання в тому, наскільки уряд буде готовий публічно про це заявити, дати гідну відповідь черговому нападу на Велику Британію. 2006 року цей напад було скоєно із застосуванням радіоактивної речовини. Сьогодні напад на Велику Британію скоєно із застосуванням хімічної зброї. І чи будуть вжиті відповідні заходи, ми дізнаємося найближчим часом.

Але як тільки Борис Джонсон зробив заяву про те, що буде дана дуже жорстка відповідь, тут же інші джерела почали поправляти його, що його зрозуміли не зовсім правильно, що він мав на увазі не спортсменів, а політиків (йдеться про пропозицію Джонсона вжити санкцій у вигляді бойкоту Чемпіонату світу з футболу-2018, який повинен пройти в Росії).

- Наскільки така реакція може бути дієвою?

- Звичайно, якщо сьогодні світ зреагує на цю витівку Росії відмовою в участі в чемпіонаті, це буде реально. Тобто плюс до всіх санкцій світ дасть чітко зрозуміти, що якщо вони хочуть бути інтегровані в цивілізований світ, то треба відмовитися від злочинних методів. Якщо це буде зроблено, я впевнений, що вони зреагують.

Якщо будуть занесені в список люди, які викуповують тут футбольні команди, вкладають гроші у нерухомість на мільярди і чиї діти і сім'ї живуть тут розкошуючи, і в той же час підтримують панівний злочинний режим в Росії, який дозволяє паскудити тут. Цих людей треба карати. І тільки це може бути дієвим заходом проти путінського режиму. Путінський режим – це не лише Путін. Це ціла корпорація людей, які користуються усіма благами західного світу, і в той же час тут паскудять.

- І при цьому з Росії висмоктують гроші.

- Так. З Росії все тягнеться сюди. Це капітал, який вони вивезли сюди. Кисельов одного разу говорив про ядерний попіл, але не для цього вони вивозили сюди капітал, щоб божевільним Кисельову, Соловйову і Путіну дозволити перетворити західний світ на ядерний попіл. Тому відчуття загрози від заяв про застосування ядерної зброї у мене немає. А ось шантаж... Якщо ми будемо йти на поводі у тих, хто нас шантажує, то вони нам ще не один день будуть влаштовувати такого роду демонстрації сили і безкарності. Будь-який злочин, якщо немає почуття незворотності покарання, дозволяє перейти до вседозволеності.

- Скільки було підтверджених спроб замаху на вас у Великій Британії?

- Мені відомо про три випадки. А з того, що відповідні структури не знижують заходи забезпечення моєї безпеки, я думаю, що така загроза зберігається, і вони про це знають. Мені відомо лише про три випадки, які сталися кілька років тому. Останній був 2-3 роки тому, а до цього було одразу після загибелі Олександра Литвиненка. Але справа не в тому, скільки мені відомо випадків, а в тому, що механізм працює, незалежно від політичної кон'юнктури.

Мене вражає не механізм, а витратний бік замахів, коли витрачаються мільйони, як у випадку з Литвиненком.

- Так.

- У випадку зі Скрипалем, я думаю, теж було технологічно затратно. Технології вбивства людей у них, здається, не знають меж.

- Так. По-перше, не знають меж. По-друге, ви повинні розуміти, що у випадку з Литвиненко була стовідсоткова впевненість, що не встановлять причину смерті. У мене є достовірна інформація, це був 2004 рік, коли приїхав чоловік із Санкт-Петербурга і виявив бажання зустрітися зі мною. Він через офіс Березовського спробував, дуже довго добивався цієї зустрічі, і я нарешті з ним зустрівся. Він сказав, що у нього є дуже серйозна інформація для мене, для президента Масхадова і для чеченського опору. Він сказав, що в розробку вводяться отруйні речовини для боротьби з чеченськими сепаратистами. Хоча у нас вже була ця інформація, перше отруєння було 2003 року. Від нього я дізнався, що після приходу до влади, десь 2000 року, Путін відновив роботу лабораторії з отрутохімікатами, яка була створена ще 1924 року і пізніше була закрита Єльциним. І відтоді ці отрути і паралітичні речовини випробовувалися на чеченцях і чеченському опорі.

- А хто контролює цю лабораторію?

- Я не знаю, хто контролює. Але вона абсолютно підконтрольна ФСБ, значить, там є відповідний департамент, як був ще в ті радянські часи. Ця лабораторія була реанімована за Патрушева, який тоді був директором ФСБ, а Путін вже був президентом. І вона була реанімована за указом президента Путіна.

- Могли ці технології використовуватися у випадку з отруєнням Скрипаля? Як ви думаєте?

- Звичайно, я про це і кажу. 2003 року, коли був отруєний доброволець з Близького Сходу в Чечні Хаттаб, це набуло широкого розголосу. Коли його ліквідували, Патрушеву поставили про це запитання у Сочі під час конференції спецслужб в країнах СНД. І він відкрито сказав: "Так, це наше ноу-хау". І надалі вони самі пишуть, що це був отруєний лист, там був якийсь порошок, від якого через 2-3 дні... тобто вони випробовували це на Чечні. У нас дуже багато чеченців, які постраждали в результаті отруєння. Був такий чеченський командир Лечо Ісмаїлов, який перебував у полоні у росіян. Він був отруєний. Саме полонієм. Всі ознаки, які були у Саші Литвиненка і у цієї людини, були абсолютно ідентичні.

- Він повернувся з полону?

- Ні, він не повернувся. Коли його відправляли з Лефортовської в'язниці на 9 років до "зони", до нього прийшли двоє співробітників ФСБ і розпили з ним чай. І він пішов уранці, дійшов до Ростова. Це він сам розповів, коли дружина пробилася до нього, коли він лежав уже у Волгограді, в госпіталі. У нього всі ці симптоми були. Він трохи раніше помер, ніж Олександр Литвиненко. І розрахунок був на те, що Олександр теж помре за 10-12 днів, і ніхто не дізнається. Якби Саша помер у ці ж терміни, то ніхто не встановив би, від чого саме. Були всі передумови, що це харчове отруєння. Всі були впевнені.

- Його тоді повели до суші-ресторану...

- Повели до суші-ресторану, де є ризик харчового отруєння. У лікарів, які його оглядали, не виникло ніяких сумнівів на рахунок того, що це було харчове отруєння. Але справа в тому, що Саша був дуже здоровим, не пив, не курив. І його життя розтягнулася на 23 дні, і в останній день встановили, чим його отруїли. Якщо б він помер раніше, нічого б не було відомо.

- Але сліди полонію залишилися.

- Так. Вони були впевнені, що ніхто не додумається шукати сліди радіоактивної речовини. Я впевнений, що навіть самі виконавці не знали, наскільки це небезпечна речовина, яку їм дали. І якщо ви пам'ятаєте, коли вони опинилися в лікарні і через два дні заговорили, що вони отруєні, потрапили в госпіталь, вони одразу забили на сполох: "Ми живі, здорові, з нами все добре". Тому що вони боялися, що їх ліквідують і все, кінці у воду. Саме тому, думаю, зараз у цьому випадку застосовано те ж саме. Були впевнені, що не виявлять, від чого. Я думаю, що потім ми дізнаємося, як всі ці події розвивалися.

- Але швидше за все вони були впевнені...

- Я думаю, що були упевнені, тому що все-таки це хімічна зброя. Хто б як до цього не ставився, це хімічна зброя. Застосування хімічної зброї – це рівносильно атаці на цю країну.

- Це вторгнення.

- Це вторгнення. І це не точкове вчинення вбивства або напад, оскільки від цього постраждали вже інші люди. Більше 25 осіб – те, що ми сьогодні знаємо. Я думаю, ми ще не все знаємо. Коли почали розбирати справу Литвиненка, виявили, що більше тисячі людей були якимось чином заражені, які звернулися до лікарів. 1000 осіб. Це був теракт.

І ще одне хочу сказати. У випадку з Україною, мені здається, що світ досить серйозно відреагував на анексію Криму, на агресію та окупацію Донбасу... У випадку з нами взагалі не було жодної реакції. Нас 25 років залишили сам на на сам, поки нас не розіб'ють. А у випадку з вами весь світ на вашому боці. І дуже жорстко зреагували, насправді. І саме через Україну Путін сьогодні став проблемою номер один для всього світу. Тому що про це голосно заявили після України. Навіть Грузію списали, як якісь витівки. Вирішили: "Ну, не будемо псувати стосунки з Володею". А коли він уже зазіхнув на Україну, тут вже стало зрозуміло, що це на довгострокову перспективу, що він налаштувався відновлювати СРСР.

- Живучи тут, у Британії, по суті, у вигнанні, ви вірите в те, що Чечня буде незалежною? Або надія згодом відкладається?

- Андрію, ні на одну хвилину не сумніваюся, що буде вільна, що вона буде побудована і що Чечня звільниться. Тому що історія, насправді, повторюється. Все, що Путін міг зробити поганого для нас, для чеченців, він вже зробив. І сьогодні я кажу це не зі зловтіхою. Просто Путін сьогодні перестав бути винятково чеченською проблемою, він став проблемою всього світу. І я впевнений, що світ його подужає і вирішить цю проблему. І я в цьому не сумніваюся, тому що те, що зараз Путін робить, він насправді, вирішує дуже велику проблему. Як всі правильно помічають: Путін – є Росія, немає Путіна – немає Росії. Я трохи перефразую. Є Путін – є сьогоднішня Російська імперія. Тільки-но Путіна не стане – Росія залишиться, але вона буде зовсім іншою. Вона трансформується в якесь інше державне утворення. І це буде на благо суспільству. Я не кажу, що ця територія зникне з карти світу. Ні, не зникне, все-таки 140 з гаком мільйонів населення, нехай і різні національності. Але вона повинна трансформуватися в якесь інше державне утворення, і від цього буде користь всім, насамперед самим росіянам, а в подальшому – сусідам. І коли почнеться цей процес трансформації постросійського простору, Чечня знайде і визначить своє місце як незалежна держава.

Як кажуть, немає лиха без добра. У результаті воєн, які відбулися за останні 15-20 років, дуже багато чеченців змушені були виїхати за територію Росії. І сьогодні у нас є сотні молодих фахівців, які навчаються у найпрестижніших вузах світу. Я вас запевняю, за років п'ять ми будемо найбільш багатомовним народом на пострадянському просторі. Сьогодні чеченці, наші люди розмовляють на 5-6 мовах світу. Наші діти чудово навчаються і в спорті, і в науці, і в іншому... У нас перспективні діти, дуже потужний потенціал.

І я впевнений, що майбутнє в Чечні є. І я впевнений в майбутньому чеченського народу. Якщо Україна сьогодні тільки починає говорити про інтеграцію, то чеченці вже інтегрувалися в Європейський союз, тому що на території ЄС проживає понад 300 тисяч чеченців.

- Я думаю, більше, ніж у Чечні, напевно.

- Ну, не більше... щороку тут народжується 10-15 тисяч дітей. Це діти, які народжуються у вільних країнах, мають громадянство. І на відміну від минулих століть, коли під час міграції обривалися всі зв'язки, сьогодні чеченці продовжують контактувати. Сьогодні є технічні можливості. Кожен день чеченці, перебуваючи в Парижі, спілкуються з домівкою, з Уросмартаном, з Махкети або з іншими якимись районами: Нью-Йорк, Вашингтон, Брюссель, Париж.

- Тобто ви знаєте, чим дихають люди там?

- Ми знаємо, чим дихають люди там, і немає жодної сім'ї в Чечні, у якої хтось сьогодні не перебував би на Заході. Точно так само немає жодної родини, яка не постраждала від путінської Росії. І тому в плані єдності, після путінської ери, жодної громадянської війни, жодної трагедії у нас не буде. Ми цього не допустимо. Кадиров і його оточення, яке сьогодні тероризує народ, після Путіна і самі втечуть...

- Ось ви вгадали моє запитання...

- Абсолютно. Я тому і кажу. Я не бачу жодної громадянської війни і жодної трагедії. Так, сьогоднішня ситуація багато в чому навіть нас влаштовує. Ось наш уряд у вигнанні, який я очолюю, ми сьогодні не обтяжені якимись соціальними питаннями: ні пенсією, ні субсидіями. Ми займаємося тільки тим, що ми сьогодні ведемо моніторинг: де у нас хто навчається, в яких вишах, які у нас є фахівці. Ми зберегли правову базу, щоб нам не довелося починати як Україні у 90-ті роки заново, з нової сторінки. Ви починали з нуля. А ми зберігаємо ось цю правову базу, і після зміни режиму в Росії ми відновимо всі державні структури, які у нас існували. І тому ми ведемо це. За Кадирова – худо-бідно, так? Ну, хоч якісь державні інститути, вони відновлені. Путін інакше не міг. Якщо він говорить, що війна закінчена, значить, потрібно створювати якісь структури. Але гроші виводять і витрачають на тих, хто лояльний до нього, так. І, звичайно, я не в захваті від того, що там відбувається. Не відновлений жоден завод, вся інфраструктура, яка... Ви знаєте, Чечня була потужним промисловим центром на Північному Кавказі.

- Нафта, авіаремонтні підприємства...

- Все було – десятки, сотні заводів, фабрик. Сьогодні Чечня перетворена у торгово-розважальний центр. Колишній промисловий центр сьогодні перетворений у торговельно-розважальний центр. І росіяни, Росія і Путін, знаєте, чому вони не відновлюють заводи? Вони знають, що це тимчасове явище. Що б вони не зробили, це все залишиться для чеченців. І зараз вони не хочуть цього. Якщо у більшовиків була програма на великі перспективи, вони хотіли зробити всесвітню революцію і ощасливити весь світ під комуністичною пропагандою, то ці – тимчасові.

Ті, хто в Кремлі сидять, – тимчасові. Ті, кого вони поставили в Чечні, – тимчасові. Вони думають про те, як їм вивезти те, що вони награбували, і як зберегти своє власне життя. Інших інтересів та інших проблем у них немає. Але я з великим оптимізмом дивлюся у майбутнє чеченців і чеченського народу.