
Булгур часто купують для урізноманітнення меню, а потім не знають, що з ним робити далі. Насправді це одна з найзручніших круп для буденного меню: швидко готується, тримає форму та поєднуються майже з усім, передають Патріоти України.
Його можна подати як гарнір чи додати в салат. Він чудово смакує з куркою, свининою чи бараниною. Смак легко змінюється спеціями, бульйоном, зеленню, лимоном чи томатами, тому булгур не набридає, пише 24 канал.
Булгур буває різного помелу, і саме від цього залежить спосіб приготування. Дрібний булгур часто достатньо просто залити гарячою водою й залишити під кришкою, а більший зазвичай потрібно варити.
Після закипання булгур краще майже не перемішувати. Його варто залишити на слабкому вогні під кришкою, щоб зерна спокійно увібрали рідину. Коли крупа готова, їй слід дати ще кілька хвилин постояти. Завдяки такому лайфхаку текстура буде кращою й більш повітряною. Для насиченого смаку можна використовувати не воду, а овочевий чи курячий бульйон.
«Булгур чудово підходить як самостійний гарнір або основа для основних страв. Його дуже легко приготувати – насправді, його часто не варять, а замочують у рідині, поки він не стане м’яким», – стверджує авторка кулінарних книг Кеті Воркман.
– 1 склянка булгуру;
– 2 склянки води або бульйону;
– 0,5 чайної ложки солі;
– 1 столова ложка оливкової олії або вершкового масла.
Булгур готується значно швидше, ніж багато інших круп, якщо правильно все зробити, він вийде розсипчастим та ароматним.
«Булгур, який використовують в різноманітних стравах середземноморської та близькосхідної кухні, пропарюють під час виробництва, тому він швидко готується, але зберігає клітковину та поживні речовини цільного зерна», – зазначає Марта Стюарт.
Дрібний булгур часто навіть не потребує варіння – його достатньо залити окропом, накрити кришкою й залишити приблизно на 10 – 15 хвилин. За цей час зерна вбирають рідину й стають м’якими.
Середній або грубий булгур найкраще варити на слабкому вогні приблизно 12 – 15 хвилин після закипання. Важливо не готувати його занадто довго, бо крупа швидко втрачає розсипчастість і стає надто м’якою.
Після закипання його краще залишити під кришкою, щоб зерна спокійно увібрали всю рідину. Так крупа виходить більш повітряною й не перетворюється на кашу.
Для булгуру найчастіше використовують пропорцію 1:2 – одна частина крупи на дві частини води. Саме так він виходить м’яким, але не перетворюється на кашу. Наприклад, на 1 склянку булгуру беруть приблизно 2 склянки води або бульйону. Важливий не лише об’єм води, а й сам тип булгуру. Дрібний булгур не потрібно ставити на вогонь – його можна просто залити гарячою водою й залишають набухати.
Булгур краще засипати вже в гарячу воду. Після закипання вогонь зменшити, каструлю накрити кришкою й варити до вбирання рідини.
Деякі кухарі додають не рівно 2 склянки води, а трохи менше або більше залежно від того, який результат потрібен. Але базова пропорція 1:2 лишається найпоширенішою і найзручнішою для більшості рецептів.
Щоб булгур вийшов справді розсипчастим, важливо не поспішати з водою. Спочатку крупу його треба кілька хвилин обсмажити в маслі. Саме цей етап допомагає зернам краще тримати форму під час варіння.
Для цього підійде як вершкове масло, так і оливкова олія. Коли булгур трохи прогріється й стане ароматнішим, тоді вже додати гарячу воду або бульйон. Ще одна важлива деталь – температура рідини, краще використовувати саме гарячу воду, а не холодну. Так зерна рівномірніше готуються й не втрачають текстуру. Після додавання рідини вогонь варто одразу зменшити до мінімального, а каструлю накрити кришкою.
Для більш насиченого смаку до булгуру часто додають обсмажену цибулю або томатну пасту ще перед варінням. Такий прийом робить гарнір ароматнішим навіть без великої кількості спецій.
Після приготування булгур не рекомендують одразу розкладати по тарілках. Йому краще дати постояти під кришкою ще приблизно 10 хвилин. За цей час зерна остаточно вбирають залишки пари й стають більш пухкими. Уже перед подачею булгур можна легко розпушити виделкою – тоді він буде більш повітряним і не злипнеться в щільну масу.
– 400 грамів булгуру;
– 500 грамів курячого філе;
– 300 грамів моркви;
– 250 грамів цибулі;
– 30 грамів родзинок;
– 1 головка часнику;
– 1 гострий перець;
– 1 літр води;
– 2,5 чайної ложки солі;
– 5 чайних ложок приправи до плову;
– зіра до смаку;
– куркума до смаку;
– олія для смаження.
– 500 грамів курячого філе;
– 15 грамів олії для смаження;
– 150 грамів цибулі;
– 200 грамів моркви;
– 3 зубчики часнику;
– 200 грамів сухого булгуру;
– 600 мілілітрів води;
– 200 грамів вершків;
– сіль до смаку;
– чорний перець до смаку.
Булгур після приготування краще не залишати просто так в каструлі. Його варто розпушити виделкою, а не ложкою – так зерна не злипнуться і не перетворяться на щільну масу.
Для плову, теплого гарніру чи страв із томатною основою варто брати крупніший булгур. Дрібний більше годиться для салатів на кшталт табуле, бо швидко розм’якшується і не дає тієї пружної текстури, яка потрібна в гарячих стравах.
Якщо булгур потрібен для салату, його треба повністю охолодити перед змішуванням з овочами, зеленню та заправкою. Тепла крупа швидко розм'якшує огірки, перець і зелень, а лимонна заправка не поглинеться нерівномірно.
Для приготування салату з булгуром, його слід зварити, охолодити, а тоді вже поєднувати з рештою складників. Ще одна корисна порада – не робити булгур надто нейтральним, якщо він буде основою страви. Крупа добре приймає спеції, зелень, лимонний сік, часник, оливкову олію, томати й бобові. Варто підбирати до булгуру спеції та трави під стиль страви: наприклад, для італійської кухні – орегано, часник і базилік, а для близькосхідної – коріандр, корицю або шафран.
Калорійність готового булгуру досить помірна: у 1 склянці вареної крупи, тобто приблизно у 182 грамах, міститься близько 151 калорії. У цій самій порції є 34 грами вуглеводів, 6 грамів білка та менш як 1 грам жиру.
Якщо порівнювати з деякими іншими крупами, булгур має трохи нижчу калорійність, ніж коричневий рис або кіноа. Тому під час підрахунку порції зручно орієнтуватися саме на готовий продукт: одна склянка вареного булгуру – це приблизно 151 калорія.
Булгур не належить до тих круп, які обов’язково потрібно довго мити перед приготуванням. Булгур інколи варто промити не через саму крупу, а через спосіб її зберігання. Якщо пачка була вже відкрита або крупа пересипана в контейнер без кришки, у ній може з’явитися дрібний пил чи сторонній запах.
У такому випадку достатньо коротко сполоснути булгур холодною водою й одразу добре злити рідину, щоб зерна не почали вбирати зайву вологу ще до приготування. Його не варто довго полоскати, промивання трохи змінює поверхню зерна. Якщо булгур потрібен для салату з чіткою, розсипчастою текстурою, деякі кухарі взагалі його не миють, щоб крупа краще тримала форму й активніше вбирала заправку вже після приготування. А для гарячих страв із великою кількістю спецій чи соусу легке промивання часто не має великої різниці.
– 200 грамів булгуру;
– 200 мілілітрів води;
– 30 грамів вершкового масла;
– сіль до смаку.
Булгур не варять дуже довго, як макарони чи картоплю. Тут важливіше не перетримати крупу. Щойно зерна стали м’якими, але ще тримають форму – вогонь краще вимкнути. Якщо булгур вариться занадто довго, він швидко втрачає свою характерну пружність і стає більше схожим на густу кашу, ніж на розсипчастий гарнір.
Також булгур після вимкнення продовжує ніби варитися під кришкою. Цей момент потрібно пам'ятати і розраховувати час з урахуванням цього. Крупа ще вбиратиме залишкову пару й рідину вже без активного кипіння. Через це булгур часто виглядає ідеально саме через кілька хвилин після приготування, а не одразу на плиті.
Булгур можна готувати навіть без каструлі – наприклад, у термосі. Для цього термос слід ошпарити кипятком, щоб він всередині був теплим, засипати крупу та залити гарячою рідиною. далі його залишають настоюватися. Такий спосіб чудово підходить для швидкого обіду або ланчу на роботі. Булгур поступово набухає й зберігає більш щільну текстуру, ніж під час активного кипіння.
«Підсмажте булгур на сухій сковороді перед варінням – крупа отримає ще більш насичений горіховий смак», – радить Євген Клопотенко.
Також цю крупу можна приготувати в духовці. Змішати з овочами, спеціями, бульйоном або томатним соусом і запекти під фольгою чи кришкою. У такому способі крупа вбирає смак не лише води, а всієї страви одразу. Через це булгур часто виходить більш ароматним і насиченим, ніж після звичайного варіння на плиті.
Такий салат із булгуру, нуту та овочів, приємно здивує гостей.
– 200 грамів булгуру;
– 400 мілілітрів води;
– 1 банка нуту;
– 1 великий огірок;
– 1 червоний солодкий перець;
– 4 – 5 зелений цибулин;
– 20 грамів свіжого кропу;
– 20 грамів свіжої петрушки.
– 60 мілілітрів оливкової олії;
– 60 мілілітрів лимонного соку;
– 1 зубчик часнику;
– 1 чайна ложка солі;
– чорний мелений перець до смаку.
«Булгур має землистий та горіховий смак. Він має приємну жувальну текстуру, тому його зазвичай подають як гарнір до страв з курки та м’яса в близькосхідній кухні», – зазначає кулінарка Айсегуль.
Булгур має доволі м’який смак, тому добре вбирає спеції й ароматні добавки. Користувачі Reddit найчастіше радять починати з простого поєднання – чорного перцю, паприки та часнику. Саме така база робить крупу більш виразною, але не перебиває її смак. Особливо добре паприка розкривається, якщо булгур приготувати із томатами або овочами. Також популярний варіант – кмин і коріандр.
Вони додають булгуру теплий, трохи східний аромат, який добре поєднується з оливковою олією, нутом, баклажанами чи запеченим м’ясом. Дехто радить додавати й дрібку кориці або духмяного перцю – зовсім небагато, лише для глибшого аромату. Для свіжішого смаку до булгуру часто додають сушену м’яту, петрушку, кріп або кінзу.
Особливо популярне поєднання – лимонний сік, оливкова олія та зелень. Саме так булгур часто готують для теплих салатів або гарнірів у середземноморському стилі.
– 500 – 700 грамів м’яса;
– 700 грамів булгуру;
– 1 літр води;
– 1 цибулина;
– 1 морквина;
– 1 чайна ложка чорного перцю;
– 1 чайна ложка паприки;
– 1 чайна ложка гранульованого часнику;
– 1,5 столової ложки солі;
– рослинна олія для смаження.
Булгур замочують не для того, щоб «врятувати» крупу, а щоб змінити її текстуру. Після короткого замочування зерна стають м’якшими й ніжнішими, тому такий спосіб часто використовують для холодних салатів або легких овочевих страв.
А от для плову чи гарячого гарніру булгур частіше готують без цього етапу – так він краще тримає форму й не втрачає пружність. Ще одна причина не залишати булгур у воді надовго – він дуже швидко вбирає вологу. Якщо перестаратися із замочуванням, крупа може стати занадто пухкою ще до приготування.
Через це деякі кухарі радять працювати з булгуром так само обережно, як із кускусом – не «топити» його у воді без потреби, а лише дати зернам трохи набрати вологи.
Зварений булгур краще не залишати в гарячій каструлі надовго, особливо під щільно закритою кришкою. Через пару крупа продовжує пом’якшуватися й може втратити свою розсипчасту текстуру. Тому після охолодження булгур часто перекладають у широкий контейнер – так він швидше охолоне й не стане вологим.
Булгур добре переносить повторне розігрівання. Його можна додавати у супи, овочеві суміші, теплі салати або навіть швидко обсмажувати на пательні з маслом і спеціями. У холодильнику готовий булгур зазвичай зберігають кілька днів у герметичному контейнері, щоб крупа не вбирала сторонні запахи.
Булгур часто купують для урізноманітнення меню, а потім не знають, що з ним робити далі. Насправді це одна з найзручніших круп для буденного меню: швидко готується, тримає форму та поєднуються майже з усім, передають Патріоти України. Його можна подати...
Серцево-судинні захворювання є для людства вбивцею номер один. Експерт з профілактики німецького кардіологічного товариства і член правління Німецького фонду Серця Хельмут Гольке стверджує: ряд змін в способі життя допоможуть уникнути серцевих катастро...